У ніч з 29 на 30 серпня на територію 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького, у місце постійної дислокації – місто Яворів Львівської області прибув кортеж з домовиною загиблого геройською смертю в зоні АТО підполковника Владислава Валерійовича Веливока. На центральному плацу цього одного з найкращих з’єднань у Сухопутних військах України військовослужбовці, ветерани-«залізняки», цивільні мешканці 53-го військового містечка Яворова зустріли труну з тілом командира скандуванням: «Герої – не вмирають!».
Про це передає власкор IA ZIK.
Узбіччя дороги від міжнародної автотраси Львів-Краковець аж до КПП Залізної бригади люди устелили лампадками. Молодь зустрічала кортеж з Державними прапорами України з чорними стрічками, діти накинули на себе синьо-жовті стяги.
Вперше за всю історію 24-ї окремої механізованої Залізної бригади відспівування офіцера відбулося на плацу, де традиційно відбуваються урочисті присяги військовослужбовців на вірність народові України, святкові заходи з нагоди державних свят.
Молебень відправили троє місцевих священиків,
очолюваних настоятелем гарнізонного храму Покрови Пресвятої Богородиці, отцем-капеланом Володимиром Шидловським. Духовним співом парастас просто неба, біля казарм обрамив церковний хор, серед учасників якого матері, дружини, діти вояків, ветерани колишньої Залізної дивізії.
Гірко плакали біля труни з тілом підполковника Владислава Веливока не лише молода вдова Катерина, батьки, родина, сусіди, друзі, а й офіцери-командири, з якими герой служив пліч-о-пліч не один рік.
Спочатку Владислав жив в офіцерському гуртожитку. Відтак він з дружиною Катериною та двома дітками однорічною Ангеліною та чотирьохрічним Русланом знайшли приватну квартиру. З нетерпінням очікували, коли вже здадуть новий дім в гарнізоні, де нарешті матимуть своє власне житло. Ця родина була така дружна, життєрадісна, доброзичлива Владислав був дуже хорошим сімянином, у вихідні дні гуляв з дітками, безмежно кохав свою вірну дружиноньку Катерину, яка є улюбленицею не нашого будинку, а й всього військового містечка, згадує сусідка Зінаїда.
Прощальний та скорботний останній путь кортежу з домовиною підполковника-залізняка Владислава Веливока,
за яким ішли сотні людей, проліг через всю територію 24-ї окремої механізованої Залізної бригади імені Данила Галицького, відтак рушив повз церкву, офіцерський гуртожиток, житлові будинки 53-го військового містечка. При виїзді з Яворівського гарнізону у напрямку Львова люди проводжали свого героя дружним виконанням Державного гімну України.
За словами командирів, підполковника Владислава Веливока поховають з великими почестями 30 серпня на Личаківському меморіалі у Львові.
У коментарі власкорові IA ZIK настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці отець-капелан Володимир Шидловський признався, що йому ще недавно і в страшному сні не привиділося б, що буде у Залізній бригаді не благословляти військовослужбовців, які склали присягу, не святкувати разом з ними Дні Збройних сил України, а відправлятиме Богослужіння біля труни офіцера, який за свою вірність Україні заплатив життям.
Про це повідомив ZIK
