Єдиний інформаційний простір Галичини буде

ЗМІ Галичини щодень оприлюднюють інформацію, левова доля якої має виключно загальноукраїнський контент. Тим часом локальні новини займають набагато меншу частку в медійному просторі Галичини.Чому виникла така тенденція – спробували розібратися учасники дискусії у приміщенні Львівського прес-клубу, організованої Інститутом західно-українських студій.Місцеві новини областей Галичини цікаві тільки в межах однієї області – що робиться в сусідній області галичанина вже не дуже цікавить. Ряд відомих інформаційних ресурсів Галичини уже пробували в різний час об’єднати три галицькі області в одному інформаційному полі. Однак досі немає концепції єдиного інформаційного простору Галичини.Учасники дискусії згодилися, що найбільше інформації про життя в сусідній області стосується здебільшого культурної тематики. Це насамперед пов’язано з тим що Львів став культурною столицею Галичини, а також виказує свої амбіції на культурну столицю всієї України.Тим часом ні в політичному, ні в економічному відношенні Львів не реалізовується як столиця Галичини та Західної України.

Відомі журналісти зі Львові признавалися, що навіть не знають імен мерів міст чи політиків в інших містах та областях Галичини. Вочевидь, всі ці політики не представляють нічого цікавого для преси, оскільки всі вони просто є регіональними рупорами своїх політичних партій, які вони представляють на посаді очільника тої чи іншої вертикалі влади.Політиків у владі, які можуть представляти чи лобіювати інтереси галичан, по суті зараз немає. Зрештою, самі галичани досі не виказують своїх специфічних бажань чи запитів до влади, але живуть мріями побудувати Велику бандерівську Україну на території колишньої УРСР та повернути Донбас та Крим до адміністративного складу України.Проте, є чимало нових політиків та громадських активістів, які готові відстоювати інтереси галичан та Галичини і ведуть активну діяльність в цьому напрямку.Таких активістів, як признаються самі журналісти, їм доводиться розшукувати через соціальні мережі і давати публічну трибуну для висловлення своїх ідей та переконань. Щоправда всі ці люди досі не об’єднані поміж собою. Більше того в кожній області Галичини є запит на регіональну галицьку політику,

однак огульний великодержавний шум всіх ЗМІ заглушує всі такі ініціативи.З огляду на те, що в країнах європейського союзу пріоритетними є власне територіальний розвиток, то Галичина могла б заявити про себе, не тільки як про культурний феномен, але й економічний та політичний суб’єкт як в Україні, так і на міжнародному рівні. Галичина є унікальним регіоном України, де існує урбаністичне україномовне середовище. Всі великі міста великої України в тій чи іншій мірі є російськомовними, тому це впливає на медійний контент. Галичина могла б стати унікальним україномовним простором для єдиного інформаційного простору в Західній Україні.Існує також чимало тем, які можуть вже сьогодні можуть стати об’єднавчими для Галичини - це культура, спільний погляд на історію, релігія, спорт.Створення єдиного інформаційного простору Галичини вимагає концептуального розвитку та фінансування. І якщо концепцію можна напрацювати, то знайти фінансування вкрай важко, адже більшість ЗМІ залежать від політиків чи олігархів і змушені формувати інформаційну пропозицію в угоду корпоративним інтересам своїх засновників або замовників.Тому в ЗМІ Галичини зникає попит на регіональну інформацію. Журналістам простіше й вигідніше використовувати російськомовний або навіть російський інформаційний мейнстрім.Як зауважив один з учасників мешканці Галичини більше знають про особисте життя та шлюбні пригоди Філіпа Кіркорова у Росії, а ніж про події в своєму містечку чи районі. Все це маргіналізує споживачів медійного продукту, часто русифікує, обмежує соціальну та громадянську активність і відмежовує від європейської спільноти, яка власне існує в кластерному варіанті й протиставляє особу, спільноту чи громаду великодержавному концепту. Андрій Микитин