Радислав Петрів, Івано-Франківськ
Вже 27 років як світ присвячує перший день зими боротьбі з ВІЛ-інфекцією. З хворобою, котра полонила світ. З вірусом, котрий грозить людству повним його знищенням. Так як знищив предок цього вірусу багато мільйонів років високих і кремезних дужих неандертальців, залишивши на цій землі їх слабосилих нащадків - недомірків кроманьйонців.
Ніколи не можна розслаблятися...
Ця хвороба виникла в 20-х роках минулого століття в африканському місті Кіншаса (Конго) і перетворилася на всесвітню пандемію, що запропастила Землю. Науковці все більше схиляються до думки, що причиною пандемії все таки став не сам вірус, а перипетії 20-го століття, певний збіг історичних, соціальних і політичних обставин.
Ніколи не можна розслаблятися...
Надзвичайно малий, беззахисний у довкіллі, вірус імунодефіциту живе в крові 37 мільйонів землян. В Україні ж з 1987 року, коли в Одесі вперше виявили носія, зареєстровано 277 481 випадків ВІЛ-інфекції. З них від СНІДу померло 37 583 людини, 409 дітей.
Ніколи не можна розслаблятися...
Знову в дорогу. Перший зимовий день "розморозив" мої тренінгові поїздки.
П'ять днів. Міжгір"я, Золочів, Самбір, Снятин. Десь уже був раніше. Десь уперше.
Закарпаття: Синевірське озеро, бограч, говірка, й ... тридцять пар дівочих запитуючих очей:
— Ну-ну, що ти нам можеш нового сказати? Про ВІЛ ми знаємо уже все!
- Знаю, що знаєте! А от, якою буде твоя відповідь коханому, коли пропонуючи тобі свою руку й серце, він признається, що в його єстві живе вірус?
Питання в очах змінюється жахом. Бо насправді це питання про справжнє кохання. Свого часу красуня принцеса Діана казала, що ВІЛ-епідемія в сучасному світі - це найбільш достовірний тест на справжню любов.
Золочів: уже там був. Минулого року був. До замку знову не потрапив. На тренінгу - ті ж люди. Тренінг відкриває голова райдержадміністрації. Не витримав, запитав можновладця:
- У котрій аптеці вашого міста можна купити собі експрес-тест на ВІЛ?. - Зніяковів, пообіцяв виправити ситуацію.
Самбір. Красиве й тихе, маленьке й справжнє львівське містечко. Особливо привітні люди. Правда, без отого єлейного львівського "прошупана". Люди якісь такі, що хочеш бути на них схожий. Однак, провокую своїми запитаннями:
— Коли ваш дорослий син попросить вашого батьківсько-материнського благословення на шлюб з дівчиною, котра живе з ВІЛ, чи благословите ви цей шлюб?
Німіють. Слова застряють у горлі. Тиша. Чути муху, котра уже спала й прокинулася. Від тиші напевно. Чути думки: "А чи може така жінка народити здорове дитя? А як же з сексом? А що скажуть люди?"
Снятин: таки уже близько до дому. Зібралися колеги. Лікарі, психологи, соцпрацівники. З багатьма знайомий у інших справах. Як справи, що нового? Рукостискання, обіймання. Все як завше. У перерві вибігаю на знамениту снятинську кручу. Милуюся величчю далини. Таки наша сторона найкрасивіща. Що Закарпаття, що Львівщина, що й моя Снятинщина.
Втомлений, бо спав лише години три. Таки далека дорога від Самбора до Снятина. Та бадьоро відкриваю тренінг. Тренінг як театр, де актори всі. Й знову провокую:
— Увечір, за вечерею ваш чоловік (дружина) признається вам, що робила тест на ВІЛ й тест виявився позитивним. Чи збережете ви свій шлюб?, - Відчуваю, що нарід починає мене потихеньку ненавидіти.
ВІЛ-інфекція насправді не десь там, далеко.
Вона тут, поруч. Ми її не бачимо. Ми бачимо її у людях. Сьогоднішній час змінив акценти.
Насправді ті проблеми, які були актуальні в вісімдесятих й дев’яностих, уже мали б бути на смітнику історії медицини.
Ми практично подолали СНІД і смерть від нього. СНІДу попросту не повинно бути при умові своєчасної діагностики і лікування. Ми не можемо вилікувати ВІЛ-інфекцію, та недопустити її до розвитку СНІДУ можем.
Сьогодні жінки з ВІЛ-інфекцією можуть і повинні народжувати здорових дітей.
Практично долається проблема ВІЛ-інфікування. Два простих правила надійно вберігають від цього: відмовся від нестерильного інструментарію і незахищеного сексу. А якщо все таки сталося так, що можливо інфікувався - то маєш часу до 72 годин, щоб добігти до найближчого снід центру й прийняти постконтакту профілактику.
Сьогодні чумою ХХІ століття стала чума СТИГМИ.
Тавра, явленого у наших потворних думках: "Ти сам винен у своїй хворобі. ВІЛ - це твоє покарання за твою негідну поведінку і я краще уникатиму тебе, бо що люди скажуть. Я не маю нічого проти тебе. Так, ти - людина. Живи собі.
Але без мене. Бо люди подумають, що я такий самий"
Ці потворні думки стають бар’єром до тестування й захисту себе від ВІЛ: "Що подумають люди? Бо, якщо я тестуватимусь, або спитаю чи стерильний інструмент, або запропоную презерватив, то про мене подумають, що я - інфікований. Краще вже не тестуватися, не питатися й нічого не пропонувати".
Ці потворні думки приводять до зневажання, ізоляції, обмеження прав освіти й роботи, до насильства й знищення.
Ми успішно подолали пандемію СНІДу в 90-х роках, Сьогодні - Ми успішно долаємо пандемію ВІЛ. Та зараз новий виклик - пандемія СТИГМИ: тавра ВІЛ.
СТИГМА, котра у сучасному світі набирає жахливих форм не тільки у контексті ВІЛ-інфекції, а й у контексті політики. Війну на українському сході Путін "розчинив" лише завдяки актуалізацї механізму тавра-стигми: хохли, укропи й інші тавра.
У країні актуальними стали сьогодні інші, можливо, важливіші теми. Хоча...
Ніколи не можна розслаблятися... Війна, вимушене переселення, Крим.«Після анексії Криму Росією і закриття програм терапії на півострові почали помирати люди з ВІЛ-позитивним статусом.
800 людей виявилися просто викинуті на вулицю, без лікування. 10 відсотків з тих, хто був на лікуванні, вже немає в живих. – повідомив директор з політики і партнерства Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Павло Скала в ефірі на Радіо Крим.Реалії. - Вони або наклали на себе руки, або померли від ускладнення захворювання».
Ніколи не можна розслаблятися...
… і власне бути пильним там, де мало б бути все спокійно: виявляється чимало донорської крові в Україні інфіковано ВІЛ.
А кров потрібна й породіллі. Кров потрібна й пораненому солдату. Відразу кажу, що будь-яке переливання крові за сьогоднішніх умов потребує розпочати постконтактну профілактику ВІЛ-інфікування.
Ніколи не можна розслаблятися...
Памятаймо, що ми - ЛЮДИ!
Давайте з честю здамо найчесніший тест на людяність - на ставлення до людей з бідою.
