Про це розповів у Львові відомий польський політик та громадський діяч, Голова Програмної ради Економічного форуму Зиґмунт Бердиховський під час зустрічі зі студентами університету, – передає кореспондент IA ZIK.
«Мандрівки в гори – це хобі, яке з’явилося кілька років тому, воно завело мене на найвищу вершину світу – Еверест в Гімалаях. Хоча й почав ходити в гори зовсім недавно, проте мені вдалося здобути найбільші гірські вершини на всіх континентах… Такі підкорення вершин дають людині відчуття впевненості в собі, мовляв, «ти зміг міг зробити»,– розповів Зиґмунт Бердиховський.
Зигмунт Бердиховський, зокрема, поділився враженнями від подорожі на найвищу гору Аляски. На його думку, це – найхолодніша гора у світі. На відео, яке продемонстрував пан Зиґмунт, можна було побачити дивні могили найстарших європейських підкорювачів Аляски у формі невисоких, прямокутної форми дерев’яних видовжених будок, без хрестів. А також туристичну місцину на Алясці, звідки все починається. Її можна порівняти з нашим Трускавцем. Уся місцевість містить лише 200 метрів асфальтованої дороги,
на яких стоять 10 невеликих будинків. Багато американців, які туди приїжджають з надією побачити щось цікаве, переконавшись, що там нема нічого надзвичайного, повертаються до своїх автобусів.
Кожен, хто хоче піднятися на найвищі гори світу, мусить взяти в Національному парку (Північної Америки, Південної Америки, Азії, Нової Гвінеї тощо) спеціальний дозвіл. Провідники перед мандрівкою в гори перевіряють речі, які треба взяти у похід. «Мені вони задали запитання, чому не маю великої пухової куртки, адже можу змерзнути. У мене була мала пухова куртка, пухова камізелька, спеціальний термостійкий одяг, в яких був одягнений під час походу в Гімалаї і не було мені холодно. Тому не купив цієї куртки, про що згодом дуже пожалкував», – розповів Зиґмунт Бердиховський.
На гірську вершину Мак-Кінли (6.194 м. над рівнем моря) треба летіти літаком і потім постійно йти по льодовику. На інших горах світу шлях по льодовику є значно коротшим – інколи 2-3 км. Тільки на двох найвищих горах (Мак-Кінлі на Алясці та Вінсон в Антарктиді) треба тягнути за собою сани і ніхто не може тобі допомагати.
На інших горах можна за гроші винайняти когось, хто буде нести багаж. Зиґмунт Бердиховський поділився найбільш гумористичною ситуацією з цієї експедиції: «Перебуваємо на висоті 5 200 метрів над рівнем моря, розбили намет, бо була снігова буря, і один з учасників цієї експедиції, зовсім розчарований, сказав: «Якби я був знав, що маю тягнути ті сани аж на вершину, то ніколи б сюди не йшов».
Бердиховський розповів, що в горах Антарктиди спостерігається абсолютна відсутність життя, натомість в Гімалаях це життя виявляється до висоти 7 тисяч метрів над рівнем моря. В Антарктиді вже на висоті 4 тисячі над рівнем моря немає жодних ознак життя.
На Алясці все те, що з собою несеш, маєш нести вгору, потім повертатися вниз, і знову підніматися вгору. Проте, коли піднімаєшся вгору, залишаєш там частину своїх речей, які треба закопати на глибину не менше, ніж 2 метри. Це робиться для того, щоб уберегти речі від снігової бурі. На території кожного Національного парку в районі гір людина не може ходити сама, вона може взяти провідника, але тільки зі США.
Те, що туристи мають перенести на гору складається з двох частин: особисті речі в наплічнику і спільні речі – намети, паливо, їжа тощо. Цю другу частину розподіляють на всіх членів експедиції. Зиґмунт Бердиховський зазначив, що коли сходили з Евересту, вітер був такий сильний, що вони не могли рухатися і постійно мусили зупинятися. Тоді він дуже пожалкував, що не купив великої пухової куртки.
