День перемоги в Україні – особливе свято. На який ще день люди можуть як напиватися з радості, так і ховати свої сльози за крихітними червоними маками. У Львові його відзначають вже не так, як років 10 тому. Відтепер для більшості цей день – привід пом’янути тих, хто не зміг зберегти своє життя під час Другої світової війни, та привід задуматися, до яких помилок може призвести людська дурість.
Сьогодні, як і в минулі роки, також відбувалися офіційні заходи з нагоди Дня перемоги. І наскільки ж важливо, що все відбулося без прикрих провокацій, пафосних фраз та нафталінової ностальгії за минулим.
Розпочалися усі заходи на Марсовому полі, куди небайдужі приносили квіти на пам’ять жертв війни. Сюди прийшов і справжній 94-річний ветеран, який зумів вибратися із лещат війни.
Спокійну атмосферу забезпечували правоохоронці, які в будь-який момент були готові запобігти провокації, яких так і не було. Майже.
Увагу усіх до себе привабив 80-річний львів’янин Сергій Воронін. У нього під білою майкою виднілася футболка із забороненою символікою СРСР. Чоловік точно не співпрацює з російськими спецслужбами.
Він всього лиш не може відмовитися від своїх поглядів.
«Для мене 9 травня – це день перемоги над фαшизмом, над націонал-соціалізмом, пропагандою якого активно займаються у Львові. Для мене Радянський Союз – це взірець. Хочу у Союз, не політично, а як людина. Хочу щоб була нормальна зарплатня, та медицина. Я не кажу, що погано бути в Україні і українцем, я хочу, щоб було краще. Я спеціально одягаю цю символіку на 9 травня, бо ця символіка перемогла у цей день», – говорив пан Воронін.
Поліція запропонувала йому приховати футболку, однак він відмовився. Тому його повели до автомобіля правоохоронців.
Ще спокійніше було сьогодні на Пагорбі Слави. Туди прийшли представники ветеранських організацій, які поводили себе надзвичайно обережно.
Мінімальна сутичка вийшла, але вона не була значною. При вході до меморіалу один з ветеранів спробував виголосити промову, наголосивши на священну пам’ять полеглих в Другій світовій війні. За його словами, Європа була б абсолютно іншою, якби не було Радянського Союзу.
Ці слова не сподобалися представникам праворадикалів, які вголос почали співати: «Живи Україно, живи моя рідна, всіх комуняків потягнемо на гілляки – нехай там висять». На тому й усе.
Ще спокійніше було біля Монументу Слави. Там ніхто не проводив мітингів, зібрань чи чогось схожого. Звичайні люди, яким не байдужа пам’ять про загиблих, приносили свої квіти. Сюди навіть приїжджали представники ОБСЄ та поліції. Але нічого, окрім мирного вшанування, так і не побачили.
