Артисти хору, балету, оркестру, солістка-вокалістка Катерина Мись поєдналися, аби цей проєкт став дійсно справжнім подарунком глядачеві. Бо ж глядач уперше, мабуть, слухав і бачив, як меса у першій дії органічно поєдналась з танго, яке, здається, так схоже на наше життя, кожне – з власним сюжетом...
Так, прем’єра концерту на два відділення з музикою аргентинських композиторів Мартіна Палмері та Астора П’яццолли «Вечір у Буенос-Айресі»відбулася в ОАТМК, наче подорож у саме життя, з усіма його віхами. І все згадується, як після прем’єри хтось з глядачів ділився враженням: «Це щось неймовірне! Як можна було таке поєднати в одному концерті? Хоча для мене він став справжньою виставою...».
Так, це концерт (чи, як кажуть в театрі, своєрідний бенефіс хору, оркестру та балету) на дві дії, зітканий режисером Володимиром Подгородинським, диригентом Вадимом Перевозниковим та балетмейстером Віталієм Кузнецовим, хормейстером Сергієм Савенком; костюми та сценографія – Станіслав Зайцев.
Ще на тему: У джазі тільки доля: оновлена класика на сцені одеської Музкомедії
Лунає у першому відділенні католицька «Меса з Буенос-Айреса» для солістки, хору, бандонеону (різновид гармоніки) та оркестру в стилі танго нуево, яка написана аргентинським композитором Мартіном Палмері в 1996 році. Лунає наче голос самої душі, наче наша головна молитва у важкі часи повномасштабної війни. Лунає як надія, як сподівання на допомогу Небесних сил...
І,
здається, з молитвою до Всевишнього звертається кожний глядач, бо ж майже одразу виникає єдність між ним і виконавцями.
А от друга дія – це наше земне життя. Хореографічний цикл з чотирьох танго стає не тільки порами року, а порами нашої власної долі. Це ж наша весна, наша осінь, зима, літо... Це щемлива розповідь про біль і Любов, страждання і радощі, про чи то страшні, чи то цілющі миті, які трапляються з нами під владою самої пані Долі.
«Це – чарівне танцювальне дійство, що хвилює душу аргентинським танго, в якому мовою танцю та музики можна зобразити всю палітру людських почуттів», – розповідають в театрі.
І краще, мабуть, не скажеш. Тільки відчуєш...
О, ці відчуття і почуття!.. Треба було бачити й чути, як стоячи аплодували глядачі цьому (у високому сенсі!) несподіваному талановитому й такому щирому проєкту!..
Читайте також: Прогулянка на честь Короля: що готує Музкомедія до 100-річчя від дня народження корифея одеської сцени Михайла Водяного.
Фото авторки
