Мандруючи стежками села Піщана, що на півночі Одещини, можна натрапити на справжню історичну пам’ятку — єврейське кладовище. Воно розташоване в непомітній місцині, майже на краю. Навколо — чагарники і приватні земельні ділянки.
Вхід завалений сухими гілками дерев. Однак, пройшовши через них, можна побачити забуту історію великої єврейської спільноти, яка колись тут проживала.
На перший погляд впадають в око пам’ятні таблички. Виявляється, тут побували європейські та єврейські представники, які в 2019 році досліджували кладовище.
Розглядаючи місцевість детальніше, можна простежити, що цвинтар розділений на дві частини. У першій зустрічаються переважно могили, які були встановлені після звільнення села від нацистської окупації (1944 рік).
Щоб увіковічнити жертв нацистського режиму, тут також встановлено відповідну пам’ятку. До речі, цікаво, що на ній є напис українською мовою.
В іншій частині кладовища можна спостерігати могили ще довоєнних та навіть давніших часів. Деякі з них не зберегли написів, залишилися лишень кам’яні брили, що обтесані вітрами років.
Найстаріший надгробок за версією дослідників (ESJF),
датований1864 роком. Хоча цілком можливо, що поховання тут відбувалися ще раніше, але не дожили до наших днів.
Сучасна територія цвинтаря становить приблизно половину від тієї, що існувала у довоєнний період. На жаль, значна частина кладовища була зруйнована.
Особливо вирізняється ось цей пам’ятник. Схоже на те, що він зроблений з набагато якіснішого матеріалу, ніж інші. І навіть крізь роки зберігає добрий стан.
Могила створена у формі стовбура дерева зі зрубаними гілками — це відомий символ. Він означає передчасно обірване життя або ж те, що на цій людині перервалася гілка родини, тобто не залишилося нащадків.
Якщо ж говорити про найсучасніший надгробок, то він був встановлений у 2017 році.
Цікаво, що навіть на відносно нових надгробках ви не зустрінете облич. Річ у тім, що юдаїзм суворо забороняє зображувати людей (включаючи обличчя) на могилах — це ґрунтується на забороні створення ідолів.
Водночас ми знайшли виняток. На одній із могил все ж було зображення обличчя. Але надгробок — православний. Найімовірніше, що покійний був євреєм за походженням, але перебував у християнській вірі — тому і був тут похований.
На жаль, кладовище все більше занепадає. Через це трапляються пам'ятники, які впали та вросли в землю.
Євреї почали масово селитися в Піщаній ще на початку XIX століття. У 1887 році тут проживало 750 євреїв. Цікаво, що це була чверть усього населення села. Там була своя синагога, аптека, пекарня, млини та десятки крамниць. У 1923 році єврейське населення дещо зросло — до 902 осіб.
Колись на цих стежках вирувало життя: лунали прізвища родин Блінштейнів, Бершадських, Бродських та багатьох інших, чиї імена зараз можна знайти хіба що в архівних метричних книгах
Улітку 1941 року, після окупації німецько-румунськими військами, у Піщаній створили гетто. Як свідчать звіти румунської окупаційної адміністрації, опубліковані в дослідженнях історика Олександра Круглова станом на 1942 рік у нелюдських умовах там утримували сотні людей, серед яких більшістю були жінки (142) та діти (112). Згодом їх депортували до сумнозвісного гетто в місті Бершадь
Через трагічні сторінки історії сьогодні в Піщаній частка єврейського населення є мінімальною. Але пам’ять про них продовжує жити ось тут — на маленькому клаптику, який з кожним роком все більше занепадає.
