Призначення Євгенія Хмари підтримали представники всіх парламентських фракцій і депутатських груп. Загалом постанова набрала 312 голосів.
Такий результат означає, що кандидатуру підтримали не лише депутати президентської фракції «Слуга народу», а й представники опозиції та парламентських груп.
Для призначення міністра оборони достатньо було 226 голосів. Таким чином, Хмара отримав на 86 голосів більше від необхідного мінімуму.
Водночас сам результат голосування не дає підстав стверджувати, якими політичними мотивами керувалися окремі депутати або фракції. Представники опозиційних сил публічно не заявляли, що голосували за Хмару «проти Михайла Федорова».
Хто подав кандидатуру ХмариКандидатуру Євгенія Хмари вніс до Верховної Ради президент Володимир Зеленський. Відповідне подання надійшло до парламенту 18 серпня.
До голосування Хмара тимчасово виконував обов’язки керівника Міністерства оборони. Кабінет міністрів поклав на нього ці повноваження з 20 липня.
Напередодні голосування джерела «Української правди» повідомляли, що Хмара погодився звільнитися з військової служби.
Це було необхідно для дотримання законодавчої вимоги, відповідно до якої Міністерство оборони має очолювати цивільна особа.
Що відомо про Євгенія ХмаруЄвгеній Хмара — генерал-майор Служби безпеки України. Раніше він очолював Центр спеціальних операцій «А» СБУ та відповідав за проведення бойових і далекобійних операцій.
Після відставки Василя Малюка Хмара тимчасово виконував обов’язки голови СБУ. У липні 2026 року його призначили заступником міністра оборони, після чого він очолив відомство як тимчасовий виконувач обов’язків.
Зеленський, оголошуючи про це рішення, заявив, що Хмара має продовжити реформування оборонної сфери, координувати далекобійні операції та посилити контроль за процесами у Силах оборони.
Кого Хмара змінив у МіноборониПопереднім міністром оборони був Михайло Федоров. Після його відставки у липні в Києві та інших містах відбувалися акції з вимогою повернути Федорова на посаду.
Сам Федоров заявляв про розбіжності з військовим керівництвом і спротив його пропозиціям щодо реформування армії. Зеленський визнавав наявність конфлікту між Федоровим і тодішнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським.
