Він разом із командою встановлював новий світовий рекорд у Мадриді зі стронгмену на міжнародному спортивному фестивалі імені Арнольда Шварценеггера. Чи легко це далося та що попереду — в ексклюзивному матеріалі наших кореспондентів.
Ветеран Артем Погорілий у складі команди українських ветеранів, які мають важкі поранення, отримані під час бойових дій, встановив новий світовий рекорд зі стронгмену. Нині спортсмен повернувся до Полтави. Розповідає: спортивний фестиваль проходив у Мадриді 15 жовтня.
Артем Погорілий, полтавський ветеран Це був щорічний фестиваль, який заснував Арнольд Шварценеггер всім відомий. На ньому відбувалося було декілька локацій різних видів спорту, зокрема, чемпіонат зі стронгмену, в якому і ми брали участь як окрема команда адаптивних спортсменів, з інвалідністю, з ампутацією та пораненням.
Команда в упорі сидячи протягла за канат 4 вантажівки загальною масою 35 тонн на 20 метрів за 30 секунд. До її складу увійшли 8 українських військових — призерів першого всеукраїнського туру змагань з адаптивних видів спорту серед ветеранів «Сильні України»,
розповідає Артем Погорілий.
Артем Погорілий, полтавський ветеран Ця команда була зібрана буквально за декілька місяців в результаті етапу змагань «Сильні України», яку заснувала Федерація стронгмену України на чолі з Василем Вірастюком і Сергієм Конюшком. Чемпіонат проходив в три дні. Сильне було представництво, ми на цьому чемпіонаті, у нас були окремі правила по стронгмену — це жим лежачі, станова тяга, утримання на час ваги і перетягування санчат зі специфічною вагою. Основна родзинка була в останній день, після всіх змагань, — це спроба встановлення світового рекорду.
Шлях до міжнародного спортивного фестивалю розпочався у Артема із ветеранських змагань «Сильні України», які проводилися у 4-х містах нашої країни цього літа.
Артем Погорілий, полтавський ветеран Мене запросили мої друзі, побратими, знаючи, що я раніше займався спортом, і, так би мовити, маю безпосереднє відношення до цього. Мене запросили спробувати, хочаи я ще не повністю пройшов реабілітацію. На цих змаганнях можна сказати і засвітився, і перед останніми змаганнями, які були в Рівному, було 4 етапи ще в Житомирі та Ужгороді, але в силу своїх обставин не виходило туди поїхати. В Рівному був останній виступ, 23 вересня, і в результаті цих відбірних змагань зібрали таку команду з 8 адаптивних спортсменів з різних куточків України.
До поранення Артем був старшим солдатом 62-го окремого стрілецького батальйону Сухопутних військ ЗСУ.
Але 7 жовтня минулого року його життя змінилося, він потрапив під мінометний обстріл та отримав осколкове поранення лівої ноги.
Артем Погорілий, полтавський ветеран Так сталося, що ми потрапили під дуже щільний мінометний вогонь різних калібрів, і танкові поряд бої були, і отримав осколкове поранення. Майже 4 доби лікарі, дай Боже їм здоров’я, і шана, намагалися врятувати мені ногу, але в цілях зберегти мені життя в першу чергу, довелося ампутувати.
Артем зазначає, що найважливіше для поранених бійців — це підтримка рідних в таких складних ситуаціях. Ветеран зізнається, що якби не дружина, то він не знає, чи зміг би так швидко стати на ноги та встановлювати нові світові рекорди.
Артем Погорілий, полтавський ветеран Дружина з донькою були якраз у Польщі, самі розумієте, війна. Вони відразу до мене приїхали, і коли я побачив очі своєї коханої, усмішку. Коли вона мене обійняла в першу зустріч, я здебільшого не розумів, що зі мною відбувалося, але вона сказала, що ми з тобою назавжди, що б у тебе не було. І це була підтримка, після цього захотілося рано чи пізно стати на ноги, і вже їм віддячувати за цю підтримку.
Інна, дружина ветерана Ця війна багатьом показала, хто є хто, і що треба цінувати насамперед найрідніших, підтримувати їх, але в нашому випадку по-іншому і не могло бути.
Сьогодні Артем Погорілий продовжує своє довоєнне життя. Він працює в ДЮСШ №1 та виховує свою маленьку донечку. Займається спортом та мріє про нашу перемогу.
