Сьогодні у Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь полеглого солдата Євгенія Гирича. Її встановили на фасаді 38-ї школи. Військовослужбовець воював на фронті з 2014-го року. Свій останній бій прийняв на Донеччині у жовтні минулого року. Яким він був та що перед загибеллю сказав своєму батьку — дивіться у сюжеті.
— Тату, ми воюємо не для того, щоб вижити. Ми воюємо для того, щоб вижили ті, хто за нами.
Такими були останні слова військовослужбовця Євгенія Гирича у розмові з батьком перед загибеллю на фронті. Через півроку після цього на фасаді полтавської школи № 28, яку закінчив боєць, відкрили меморіальну дошку на його честь.
Євгеній Гирич жив у Полтаві. Закінчивши Національну академію внутрішніх справ, працював оперуповноваженим відділу карного розшуку. Був людиною, яка ніколи не боялася від труднощів, розповів його товариш Леонід Бобрицький.
Леонід Бобрицький, товариш загиблого Євгенія Гирича Він чесно служив на строковій службі. Потім — працював у правоохоронних органах на відповідальних напрямках роботи. У карному розшуку. Це найважча служба, яка тільки є в правоохоронних органах. Коли почалася російська навала в 2014-му, він один з перших прийшов у батальйон спецпризначення «Полтава».
Євгеній Гирич брав участь в АТО і мав статус ветерана бойових дій,
говорить його товариш Віталій Клименко.
Віталій Клименко, товариш загиблого Євгенія Гирича Війна почалася ще в 2014 році. Євген, як людина, яка носила погони, яка дала присягу ще в 2000-х роках і боролася зі злочинністю, взяв зброю не задумуючись і пішов обороняти нас. Багато хто розумів, що Донбас — це тільки початок. І Крим. Але була віра, що це все рано чи пізно закінчиться. Звичайно, він не міг стояти осторонь.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, у Євгена була бронь, каже його батько Володимир Гирич. Він півроку ходив до ТЦК, аби її зняли. У серпні 2022-го чоловіка все ж мобілізували. На передову боєць потрапив у складі аеромобільного відділення 77-ї бригади ДШВ. Був стрільцем. Останнє бойове завдання воїн виконував на Бахмутському напрямку 14 вересня 2023-го.
Володимир Гирич, батько загиблого Євгенія Гирича Через два тижні їх залишилося всього троє. Євген і ще один його побратим були важко поранені. Але не залишили позиції і трималися до останнього. 1 жовтня ворожа куля зупинила серце нашого Євгена. Він прожив коротке, але таке яскраве життя. Я дуже ним пишаюся і мені боляче, що його вже нема.
Ініціювала встановлення дошки на фасаді школи, де навчався Євгеній, його сестра. Саму ж дошку виготовили за кошти друзів сім’ї загиблого.
