Полтава

На фасаді Полтавської гімназії №18 відкрили меморіальні дошки захисникам Володимиру Чернишу та Сергію Іваненку

3 окт•ІРТ-Полтава

Однокласники, друзі, куми — до лютого 2022 року. А з початком війни ще й бойові товариші. Сьогодні на фасаді Полтавської гімназії №18 полтавцям Володимиру Чернишу та Сергію Іваненку відкрили меморіальні дошки. Про те, якими їх згадують їх рідні, близькі, — у сюжеті.

Дмитро Кербут, побратим загиблих військових Володимира Черниша та Сергія Іваненка Ще до війни пише мені якийсь дрищ і хоче бігти марафон. Я подивився і подумав: «Та який марафон, друже. Куди тобі туди?» Але все це Сергій подолав.

Так із гумором військовий Дмитро Кербут пригадує своє знайомство із побратимом Сергієм Іваненком. Пізніше чоловік згадує і ще одного бойового друга — Володимира Черниша. Обоє воїнів полягли на Донеччині минулого року.

Дмитро Кербут, побратим загиблих військових Володимира Черниша та Сергія Іваненка Вовка — це та людина, мені здається, немає кращого, хто знає щось в автомобілях. Він мене вчив їздити на механіці, місити грязюку в Сумах.

Однокласники, друзі, куми — до лютого 2022 року. З початком війни Володимир Черниш та Сергій Іваненко стали ще й бойовими товаришами. На другий день російського вторгнення пішли у військкомат.

А сьогодні на рідній гімназії №18 кожному з них з’явилася меморіальна дошка.

В 1999 році Володимир Черниш та Сергій Іваненко залишили стіни цієї школи, а сьогодні повернулися сюди назавжди, — говорить директор навчального закладу Оксана Горіна.

Оксана Горіна, директор Гімназії № 18 Вова і Сергій, ви були такими юними, безтурботними в школі. А повернулися дорослими чоловіками, мужніми героями. Чесними, готовими прийти на допомогу будь-якої хвилини. Страшною ціною, якою виборюється наше життя і свобода.

Батьки загиблих військових згадують моменти з дитинства та останні розмови з синами.

Ірина Іваненко, мама загиблого військового Сергія Іваненка В першому класі чоловік був на роботі і прийшов на обід. Каже: «Зайшов в хату, а Сергія немає. Де Сергій?» Пішов за сарай, а він пробував курити. Боже, він так злякався, вискочив. Коля його доганяє: «Сергійку, не тікай». Після того він взагалі не пробував курити. Дуже гарна дитина була.

Віктор Володимирович, батько загиблого військового Володимира Черниша Він приїжджав на поховання побратима, приїжджав одразу із завдання, вночі приїхав. Сходив на поховання побратима і увечері поїхав. Це була остання розмова. Виїжджав він по провулку, і досі пам’ятаю, дивилися з мамою йому вслід.

В телефонах назавжди закарбовані номери загиблих,

проте видалити їх, як і саму пам’ять про них, неможливо, й досі очікуєш на дзвінок чи повідомлення, — говорять однокласники військових.

Іван Діденко, однокласник загиблих військових Володимира Черниша та Сергія Іваненка Справжні друзі, справжні сини своїх батьків, справжні чоловіки. Найголовніше — справжні герої.

Світлана Олійник, однокласниця загиблих військових Володимира Черниша та Сергія Іваненка Вовчик — це був «заводіла», такий, що просто відірви голову. А Сергійко був спокійний, виваженим, дуже правильним. Правильно сказав його побратим, що він був дуже відданий, дуже справедливий.

«Вова — син мого брата, вони разом зростали з моєю донькою», — говорить капелан Микола Слєдь.

Микола Слєдь, капелан Він каже: «Пастирю, помоліться». А я кажу: «А чому ти так хочеш, щоб я помолився? А він каже: «Так не хочу, щоб було гірко моїм батькам».

— Ще не вмерла України і слава, і воля…

Солдат Володимир Черниш загинув 10 вересня 2023-го під час штурму поблизу міста Бахмут на Донеччині. Молодший сержант Сергій Іваненко загинув 10 листопада цього ж року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки. Кожному був 41 рік.

школа, Свобода, Заклад, Вовк, Вовчик

Читайте еще