Маючи бронювання, він пішов добровольцем на війну. Сьогодні у Полтаві на фасаді 11-ї школи відкрили меморіальну дошку на честь загиблого військового Руслана Носова. Воїн загинув 4 лютого минулого року на Донеччині під час штурмових дій російських військових. Яким його запам’ятали рідні та побратими — розкажуть наші журналісти.
Галина Носова, мама загиблого Руслана Носова У нього навіть бронь була. Але він сказав: «Мамо, якщо я не піду, хтось піде за мене. А це дорога моя».
Такими були слова загиблого Руслана Носова, який пішов на війну добровольцем. 19 листопада 2024-го на фасаді рідної 11-ї школи йому відкрили меморіальну дошку.
Руслан Носов брав участь у російсько-українській війні ще у 2014-му. І, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, не зміг залишатися осторонь.
Галина Носова, мама загиблого Руслана Носова Він працював електрогазозварником. Спочатку на буровій, а потім в американській компанії. Був провідним спеціалістом. І, коли 15 червня йому виписали повістку, я нічого не могла зробити. Мені б дуже хотілося, щоб він був зі своєю сім’єю, але він вибрав свою дорогу.
За час служби Руслан Носов був навідником кулеметного взводу.
Воював у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Микола, побратим загиблого Руслана Носова Знав я його небагато часу, але вистачило того, щоб зрозуміти: він був хороша людина і надійний друг. Він завжди міг підтримати і допомогти у всьому.
4 лютого 2023-го року поблизу села Залізнянське Бахмутського району, що на Донеччині, боєць прийняв свій останній бій. Це сталося під час штурмових дій російських військових. Русланові було 49.
Анна Берегова, директор Полтавської ЗОШ № 11 Його самовідданість, героїзм та відвага не мають меж. І ми завжди будемо пам’ятати його як приклад справжнього патріотизму, героїчності, мужності і справедливості.
Пам’ять загиблого героя цього дня містяни вшанували квітами до підніжжя його меморіальної дошки.
