Сотий раз за час війни волонтерка Олександра Мороз зі своєю командою передала обіди для військових. Привозить їжу вони до Полтавського госпіталю, де проходять лікування наші бійці. Чим годують та як все починалося — знає наша знімальна група.
Олександра Мороз, волонтер Коли я побачила, як старенька бабуся біля розваленої печі каже: «А ми нашим військовим пиріжки печемо», — ось тоді мені в голову залізло, що я теж вмію пекти. З того часу ми готуємо.
Всоте пані Олександра разом зі своїми помічницями приготувала і відвезла обіди для наших військових. Вже майже два роки вони годують захисників, які проходять лікування у Полтаві. Роблять це щотижня.
Олександра Мороз, волонтер Відразу готувала сама. Мені допомагали коштами небайдужі полтавці, потім підійшла одна жіночка помагати, потім підійшли ще дівчата, і ось вже, мабуть, рік готуємо ми з цією командою.
Підгодовують бійців, які лікуються у Полтавському госпіталі. Пані Олександра розповідає: випадково почула розмову людей, які скаржилися на погане харчування. Саме відтоді й вирішила радувати хлопців чимось смачненьким.
Олександра Мороз, волонтер Зв’язалися з цим госпіталем і потихеньку-потихеньку нас перевіряли, а потім дозволили. І були дуже хлопці задоволені, бо як бути не задоволеним, якщо повеземо усього смачного їм. Все смачне.
Спочатку жінка готувала для бійців лише перші страви, але сьогодні асортимент значно виріс, — розповідає волонтерка.
Олександра Мороз, волонтер Перші страви: борщі з м’ясом, пюре, котлети, м’ясо, пельмені, хінкалі. Вареники готуємо з сиром і вареники з капустою, і пиріжки та рулети, а сьогодні готуємо зрази дуже смачні.
Сьогодні на кухні пані Олександри три господині. Ось пані Валентина, яка долучилася до приготування їжі майже рік тому. Розповідає, що то була випадковість, але тепер це стало справою її життя: нагодувати та підтримати наших військових.
Валентина, волонтерка Моя знайома готувала теж тут і допомагала. Якось спитала у мене: «Я сьогодні зайнята, ти можеш мене виручити один день?». Ну ось я і виручила один день, і так ми вже і працюємо. Для мене це допомогти перш за все дітям, захисникам, які можуть нас захистити і захищають, і ми маємо можливість спати у теплому ліжку, а вранці пити каву.
Привозячи обіди,
пані Олександра контролює увесь процес сама і особисто спілкується з хлопцями. Каже, що найбільше їй запам’яталося те, як їли її пригощання військові після важкого бою.
Олександра Мороз, волонтер Коли я привезла пампушки з часником, то вони брали їх і нюхали, а потім брали та цілували після великого бою, з якого прийшли. Були у тих формах, то в ній брали та цілували. За кожним разом дуже хочеться чимось порадувати наших захисників.
«Годувати хлопців — це завжди особливо, але коли годуєш чоловіків, які повернулися після полону — це зовсім інше», — ділиться Олександра Мороз. Пригадує історію, як вона годувала військового після полону.
Олександра Мороз, волонтер Повернувся з полону на лікування, і коли він прийшов, один раз поїв, я тоді його ще не бачила, а другий раз він їв переді мною, то він казав: «Сфотографуйте, хлопці, мене, і я відправлю батькам, що я зараз знаходжуся на балі». Бо всього було багато на столі.
Годувати військових пані Олександра разом із своєю невеликою командою припиняти не збираються. Кажуть: робитимуть це аж до нашої перемоги.
