11 грудня у Кременчуці попрощались з бійцем Національної гвардії Павлом Чернишем. Чоловік був головним сержантом.
За словами військовослужбовця з позивним «Лиман», Павла призвали на військову службу 11 липня 2023 року. Загинув нацгвардієць 4 грудня цього року під час оборони України біля села Благодатне Донецької області.
До військової служби Павло працював вчителем історії у в Кам’янопотоківському ліцеї. Викладачка суспільних дисциплін у Кременчуцькому гуманітарно-технологічній академії Юлія Стопак раніше була колегою військового.
— Павло Васильович був сповнений різних планів, рішучий, амбітний, мав жагу до політичної діяльності, до наукової діяльності, мав кучу планів. І коли прийшла війна страшна на нашу землю, він не зрадив своїм юнацьким ідеалам і присвятив себе боротьбі за нашу свободу, незалежність, за багате заможне європейське майбутнє нашої країни, — каже жінка.
Директор Кременчуцького спортивного ліцею ім. Піддубного Олександр Кириченко розповідає, що Павло «багато приділяв уваги політичній діяльності» — «він практично стояв у витоків і започаткував в нашому місті рух «Наша Україна» Раніше Павло служив у морському флоті,
потім працював у тодішній ще міліції у справах з неповнолітніми.
«Його любов до дітей була безмежною». Загинув на війні вчитель історії з Кременчуччини Павло Черниш
— Людина, яка обстоювала, скажімо так, усі засади незалежності, будучи вчителем історії, будучи українцем. Ми багато разів з ним спілкувалися, як з колегою-істориком. Різні були спори, але все ж таки дружба у нас була з ним чудова.
За словами Кириченка, Павло мав бронювання, але вирішив йти служити.
— Я про це можу сказати, у мене мурашки йдуть по спині. Тобто він може слугувати прикладами для мене, в принципі, — розповідає Кириченко.
Побратим Павла Дмитро згадує сержанта, як «хорошу людину».
— Він разом з рядовим був на найгарячішій точці, завжди був попереду. Я не чув ні разу, щоб до нього звертались пан сержант або товариш сержант. Всі звертались, як просто Паша. Бували хлопці, які перший раз потрапили, там страх якийсь бував, і йшли до Паші, розповіли про свої проблеми, про свої страхи. І він знаходив до них слова. У нього в роті немає ні одного СЗЧ-ника. Ні одного, — каже Дмитро.
У Павла залишилось двоє дітей. Після прощання панахиду за загиблим воїном відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали нацгвардійця на Свіштовському кладовищі, де покояться й інші загиблі воїни.
