Судова справа.
Автозаводський районний суд розглянув справу щодо обвинувачення кременчужанки у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, що полягає у завданні легких тілесних ушкоджень.
Відомо, що обвинувачена має повну загальну середню освіту, не перебуває в шлюбі і має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Раніше вона не була судима.
З матеріалів справи, які оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомо, що 5 березня 2021 року приблизно о 18:40 обвинувачена перебувала на восьмому поверсі будинку за адресою, де у неї виник конфлікт із потерпілою. Конфлікт стався на ґрунті особистих неприязних відносин, внаслідок чого обвинувачена нанесла удар ногою в праву гомілку потерпілої. Внаслідок цього потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді синця правої гомілки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи є легким тілесним ушкодженням.
Органами досудового розслідування дії жінки кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Обвинувачена свою провину у суді не визнала і не погодилася на закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності,
оскільки така підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою. Жінка пояснила, що обвинувачення є наклепом, і потерпіла оговорила її, щоб забрати квартиру, де проживає вона з неповнолітніми дітьми. Потерпіла є дружиною брата колишнього чоловіка обвинуваченої, з яким вона має трьох спільних дітей. Між ними часто виникали сварки через реєстрацію місця проживання дітей.
За словами обвинуваченої, її старший син побачив свого батька та потерпілу на оптовій базі, після чого, сумуючи за батьком, повідомив їй про це. Обвинувачена вирішила поговорити з колишнім чоловіком, оскільки вони живуть в одному під'їзді. Коли вона вийшла на сходи з донькою в колисці та почала розмовляти з колишнім чоловіком, потерпіла напала на неї, і обвинувачена була змушена відштовхнути її від дитячої колиски.
Потерпіла пояснила суду, що вона є дружиною брата колишнього чоловіка обвинуваченої, а її чоловік і чоловік обвинуваченої є рідними братами. 5 березня 2021 року вона та колишній чоловік обвинуваченої поверталися з оптової бази. На базі вони побачили старшого сина обвинуваченої.
Коли вона зайшла в під’їзд, то побачила, що обвинувачена перегородила дитячою колискою вхід до квартири. Потерпіла хотіла відсунути колиску, але обвинувачена почала кричати. У ході сварки обвинувачена вдарила з усього маху її по нозі, тож вона викликала поліцію, а коли прийшла її сестра, обвинувачена накинулась і на неї. Обвинувачену почали утримувати, але вона продовжувала відмахуватись. Потерпіла зазначила, що кожен раз, коли бачить обвинувачену, починає сильно хвилюватися. Щодо покарання, потерпіла поклалася на розсуд суду. На запитання захисника потерпіла відповіла, що обвинувачена вдарила її в момент, коли її (обвинувачену) утримували.
Свідок №1 у суді розповів, що він колишній чоловік обвинуваченої, а потерпіла — дружина його брата. 5 березня 2021 року він разом з потерпілою пішли на оптову базу, де зустріли його сина. Після покупок вони повернулися додому. Потерпіла вийшла на восьмому поверсі, а свідок залишився на дев'ятому. Коли він спустився, обвинувачена не дала йому пройти. Потім вона вдарила потерпілу ляпасом. Свідок почав тримати колишню дружину,
щоб вони не билися, але вона вдарила потерпілу по нозі. Пізніше підійшла сестра потерпілої, і обвинувачена знову почала сваритися з ними.
Свідок пояснив, що між цими жінками часто виникають конфлікти через те, що обвинувачена відмовляється зняти з реєстрації дітей, які живуть у квартирі, що ускладнює її продаж.
Свідок тримав свою колишню дружину, щоб вона не билась, а та махнула ногою і влучила по нозі потерпілої.
Свідок №2 повідомила суду, що 5 березня 2021 року ввечері їй зателефонувала сестра і сказала, що її вдарила обвинувачена. Свідок прийшла на місце і побачила, що обвинувачена схопила її сестру за волосся, відтягла і тягала за нього. Також свідок дізналася, що після цього інциденту її сестра, потерпіла, пережила стрес. Зі слів потерпілої свідок дізналася, що обвинувачена вдарила її по обличчю і по нозі.
5 березня 2021 року потерпіла звернулась до поліції, повідомивши, що обвинувачена вдарила її в обличчя. Того ж дня на місці події була проведена оглядова дія, зафіксовано (протоколами) місце сварки на сходовій клітці будинку. Також було отримано повідомлення від служби 102 про виклик ШМД через тілесні ушкодження потерпілої.
Судово-медичний експерт встановив, що на тілі потерпілої виявлено синяк на правій гомілці, що вказує на легкі тілесні ушкодження. Під час слідчого експерименту потерпіла та свідок підтвердили, що обвинувачена нанесла потерпілій удари рукою та ногою.
Судом було оцінено докази у справі щодо обвинуваченої, яка, за версією потерпілої, нанесла тілесні ушкодження в результаті сварки 05.03.2021. Відповідно до медичних записів, бригада ШМД не виявила видимих ушкоджень на тілі потерпілої, і вона відмовилася від госпіталізації. Лише судово-медична експертиза 10.03.2021 виявила синець на правій гомілці. Показання потерпілої та свідків, отримані під час слідчого експерименту, не співпали з їхніми свідченнями в суді. Суд зазначив, що обвинувачення не надало достатніх доказів для доведення вини обвинуваченої у нанесенні тілесних ушкоджень, і не знайшло підтвердження механізму утворення синця. Крім того, стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідків для допиту в суді.
Також з показань обвинуваченої, потерпілої, свідка слідує, що всі ці особи добре знайомі одне з одним і давно перебувають у неприязних відносинах з приводу майнових претензій на квартиру в якій проживає обвинувачена зі своїми трьома малолітніми дітьми,
які зареєстровані проживаючими в цій квартирі, що унеможливлює відчуження будь-яким способом даного нерухомого майна на даний час.
Суд, керуючись ст. 94 КПК України, дійшов висновку про недостатність доказів для підтвердження вини кременчужанки у вчиненні злочину. За таких обставин суд не зміг поза розумним сумнівом встановити факт умисного завдання удару ногою в область правої гомілки потерпілої.
У результаті суд визнав жінку у пред'явленому та підтриманому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України невинуватою та виправдав її у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням суд залишив без розгляду.
Марина Соловей
