Мистецтво як порятунок.
У Кременчуцькому краєзнавчому музеї відбулася особлива подія, яка зібрала поціновувачів щирого, «живого» мистецтва — персональна виставка місцевої художниці-аматорки Римми Павлівни Байбузи.

Це не просто експозиція картин, це історія життя довжиною у десятки років, втілена у полотнах, квітах та незвичайних об'ємних образах. Кожна робота тут — як віддзеркалення долі, де переплелися суворі вітри Крайньої Півночі, екзотичні барви далекого Лаосу та затишок рідного Кременчука.

Римма Павлівна народилася у 1935 році в Удмуртії. Потяг до малювання проявився ще в ранньому дитинстві, проте доля розпорядилася інакше: через слабкий зір дівчина не змогла вступити до художнього училища, обравши шлях педагога.

Понад 20 років життя художниця віддала роботі в Якутії, в Оймяконському районі, відомому як «полюс холоду». Навіть там, серед вічних снігів, вона відповідала за естетику — оформлювала вестибюлі та створювала святкові інтер’єри. Новим поштовхом для натхнення стало відрядження до Лаосу в 80-х роках. Екзотична природа та фантастичні метелики Азії назавжди закарбувалися в її пам'яті,
щоб через роки розквітнути на полотнах.

Справжнє «велике малювання» прийшло до Римми Павлівни вже у поважному віці, ставши порятунком від самотності після втрати чоловіка. Спілкування з відомими кременчуцькими майстрами, зокрема з Василем Вакуленком, допомогло їй знайти власне «обличчя» в мистецтві — унікальний стиль розпису, який не схожий на жоден інший.
Головною несподіванкою виставки стали унікальні об'ємні картини. Як розповідає сама мисткиня, ідея використовувати поролон для створення фігур прийшла до неї ще 50 років тому.
«Цієї зими, коли були довгі ночі без світла, я згадала про свій винахід. Бігала по всьому місту, шукала потрібний поролон! І ось сотворила кілька картин: тут і гвоздики, і ромашки, і навіть акваріум. Вони дають мені енергію, підтримують мене», — ділиться Римма Павлівна.

Особливе місце в експозиції займає фантазійна робота із зображенням собору. Натхненна старою газетною вирізкою про зруйнований храм, художниця відтворила його велич за допомогою власної уяви.
Привітати подругу з відкриттям персональної виставки прийшла кременчуцька художниця Ольга Горпинченко.
«Ми давно знаємо Римму Павлівну як художницю. Вона постійно в пошуку: спочатку була олія, а тепер — об'ємні картини. Це унікальний напрямок, якого я не бачила у жодного іншого нашого майстра. Вона справжня учениця Василя Вакуленка, і ми вдячні за ті уроки, які об'єднали нас у творче товариство».

Попри поважний вік, Римма Байбуза продовжує творити та мріє, щоб її роботи побачило якнайбільше людей.
«Якби я була молодша хоча б на двадцять років... Але я щаслива, що ви прийшли. Картини — це моє життя. Це те, що я люблю понад усе», — підсумувала мисткиня.
Також вона побажала всім гостям головного: миру та спокійного життя.

Сьогодні її картини — це не просто експонати, це джерело світла, яке вона так щедро дарує рідному місту.
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук