Світла пам'ять воїну, який став на захист Батьківщини! Співчуття рідним та близьким!

Сьогодні Кременчук простився із відданим своїм сином, який став на захист держави у війні росії проти України.

У Міському палаці культури пройшла траурна процесія прощання з 54-річним Сергієм Сабуровим. Старенькі мати та батько зустрічали сина, ледь тримаючись на ногах. Тіло ховали у закритій труні, яку мати обіймала, наче рідного сина. Із захисником прийшли проститися не тільки рідні та знайомі, а й колеги з комунального підприємства КАТП 1628. Саме клаксони спецавтівок цього підприємства, що стояли неподалік, подали звуковий сигнал, зустрічаючи труну з тілом колеги.

«Сергій Анатолійович Сабуров народився 11 жовтня 1971 року. Був призваний на військову службу за контрактом. Служив у званні солдата на посаді гранатометника. Загинув, на жаль, 11 вересня 2024 року, мужньо виконавши військовий обов’язок за Україну в районі населеного пункту Українськ Покровського району Донецької області. Весь цей час вважався зниклим безвісти. Народився і проживав у Кременчуці. Навчався у гімназії №28. Закінчив ВПУ №7. Працював на комунальному підприємстві КАТП 1628. З родичів у скорботі залишилися мати Євгенія, батько Анатолій та брат Дмитро. Світла пам'ять загиблому!», - розповів офіцер відділення ЦВС лейтенант Віталій Іванчиков.

«Сергій був щирою, доброю та світлою людиною… На війну його забрали по мобілізації, але він сприйняв це без спротиву, не ховався. В нього залишилися старенькі батько та мати, яких він дуже поважав», - розповіли свати Юрій, Євгенія та Людмила.

«Добрим був, роботящим, батькам допомагав. Їм важко тепер буде без нього. Ніколи ні в чому не відмовляв, дуже жалісливим був», - згадала Сергія сусідка по дачній ділянці Надія.

«Двоюрідний брат мого чоловіка... був добрішої людиною. Він завжди додому тягнув якесь маленьке кошеня чи тваринку, яка потребувала уваги. Дуже любив свою маму. Ми до останнього сподівалися, що він у полоні. Але… На Великдень ми ще не знали, що він загинув. Він зник у вересні 2024 року», - розповіла Марина.
Засвідчити співчуття рідним приїхали побратими з позивними Аякс та Агроном. Вони також передали рідним прапор бригади, у якій служив С.Сабуров.
«Біда приходить в Україну, в кожен дім… Сьогодні ховаємо побратима, який загинув давненько, але тіло вдалося повернути і він буде похований на рідній землі. Це немаловажливо. На долю побратима перепала нелегка доля. Вони виконали завдання, яке врятувало комусь життя, дало можливість працювати хлопцям далі. Війна не вибирає – молодий ти чи поважного віку, але людина живе для того, щоб захисти свою Батьківщину, землю, родину. Співчуваємо родині, близьким, друзям загинувшого», - прокоментував Агроном.

«Працьовитий був, гарний колега. Ми спілкувалися увесь час, як працювали разом», -пригадав колега Роман.

Траурна церемонія продовжилася у Свято-Миколаївському соборі, де відспівували тіло загиблого.

Поховали Сергія Сабурова поряд із побратимами у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.
Світла пам'ять воїну, який став на захист Батьківщини! Співчуття рідним та близьким!
Олена Синтюрина
Фото авторки