Зіньківський районний суд завершив повторний розгляд кримінальної справи щодо переселенця з Донецької області, обвинуваченого в ухиленні від військового призову, і замість кримінального покарання застосував до нього примусові заходи медичного характеру в умовах амбулаторного лікування.
Хронологія процесуФігурант справи, Костянтин Куценко, після початку повномасштабного вторгнення мешкав у таборі для переселенців у селі Міські Млини Опішнянської громади. У грудні 2022 року він став на облік у місцевому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки як внутрішньо переміщена особа і, за висновком військово-лікарської комісії, був визнаний придатним до військової служби.
У січні та березні 2023 року Куценко тричі отримував повістки для відправки до військової частини, але не з'явився. Під час опитувань у поліції він заявив, що не має наміру проходити військову службу.
Розгляд справи тривав понад три роки. У серпні 2023 року голова Зіньківського райсуду Сергій Должко виніс виправдувальний вирок, зокрема обґрунтовуючи рішення тим, що ТЦК нібито не уповноважені комплектувати Збройні сили,
а норми про мобілізацію та укази президента за його версією не підлягають виконанню через відсутність відбитків Великої Державної Печатки. У своїх судових рішеннях Должко також заперечував існування держави України, називав її «комерційною компанією LTD Україна» та посилався на Біблію як на «божественний нормативно-правовий акт»; крім того, дисциплінарна палата виявила процедурні порушення під час розгляду справ.
У жовтні 2023 року Полтавський апеляційний суд скасував той вирок через істотні порушення кримінального процесу та вихід суду першої інстанції за межі повноважень, після чого справу повернули на повторний розгляд. Самого Сергія Должка 7 жовтня 2025 року було звільнено з посади судді Вищою радою правосуддя.
Процедура оповіщення та свідченняПід час повторного розгляду допитали свідків, зокрема працівників територіального центру комплектування та посадовців місцевого самоврядування. Один із співробітників Опішнянської селищної ради розповів суду про алгоритм оформлення та вручення повісток: за його словами, із ТЦК надходили незаповнені бланки з уже проставленими підписами начальника центру та печатками,
і працівник селищради самостійно вносив у такі бланки дані призовників за місцем їхнього проживання. Захист наполягав на недопустимості таких документів, оскільки, на їхню думку, органи місцевого самоврядування уповноважені лише оповіщати, а не складати повістки. Суд відхилив ці заперечення й долучив папери до матеріалів справи.
Також на корінці однієї з повісток не було підпису обвинуваченого про ознайомлення з кримінальною відповідальністю за неявку; свідок пояснив відсутність підпису «людським фактором» та стверджував, що права і можливі наслідки були роз'яснені усно. Суд визнав таке оповіщення належним.
До безпосереднього вироку справа не дійшла через зміну стану здоров'я підсудного.
З медичної документації випливає, що під час тривалого розгляду справи Куценко отримав закриту черепно-мозкову травму і в травні–червні 2025 року проходив стаціонарне лікування в Полтавській обласній психіатричній лікарні. У вересні 2025 року проведено судово-психіатричну експертизу, яка встановила: на початку 2023 року, коли ігнорувалися повістки, чоловік був осудним, натомість на час експертизи виявлено хронічне захворювання — органічний афективний розлад із судомним синдромом та когнітивним зниженням,
внаслідок чого він наразі не може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до ст. 19 Кримінального кодексу України, якщо особа вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, вона не підлягає кримінальному покаранню. Урахувавши висновки експертиз, суд вирішив не направляти чоловіка до ізольованого закладу, а застосувати до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги.
Суд також визначив, що витрати на проведення трьох судово-медичних експертиз, загальною сумою близько 6 000 гривень, мають бути покладені на державу. Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку протягом тридцяти днів.
У матеріалах справи збережено низку ключових процесуальних обставин: від запису на обліку в ТЦК і тривалого невиконання повісток до медичних висновків, які в результаті визначили подальшу правову долю підсудного.