Полтава

Понад рік вважався зниклим безвісти: Кременчук простився з оборонцем Антоном Пінчуком

Світла пам'ять захиснику! Щирі співчуття рідним та близьким!

Сьогодні у Кременчуці, у Міському палаці культури простилися з людиною, яка стояла на захисті незалежності України до останнього. Рідні, численні знайомі, друзі, стоячи на колінах, зустріли мешканця нашого міста Антона Пінчука, що повернувся на Батьківщину на щиті.

Його призвали на військову службу під час мобілізації. Про це розповів офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков.

«Служив у званні старшого солдата на посаді навідника десантно-штурмового відділення. Загинув оборонець 26 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту України, в бою за Україну, її свободу та незалежність в районі населеного пункту Гуєво Суджанського району Курської області», - повідомив В.Іванчиков.

За його словами, оборонець народився та проживав у Кременчуці. Навчався у гімназії №19, потім закінчив ПТУ №5. Працював у підрядній організації Кременчуцької тютюнової фабрики. Був одружений. Мав двох дітей.

Мати Ольга Олексіївна розповіла, що її сину назавжди залишиться 41 рік.

«25 числа (березня, ред.), коли він пішов «на нуль», мені наснився сон. Мій покійний батько запросив мене йти по сірій дорозі. Гукав мене. Я зібралася і йду з ним, скрізь темно. Потім він зник. Дивлюсь, ліворуч – картина – нібито в раю: квіти ростуть, сонечко і Антошка у трусиках. І не ходить, а наче над землею літає. Сон закінчився. Я була в шоці. Я все зрозуміла, хоча не хотілося вірити до останнього. Ми знали, що він загинув. Тут є побратим Антона – Сергій, який бачив, як це сталося. Але ж хіба ми вірили? Ми чекали, шукали, як могли!» - згадує пані Ольга.

Звістку про те, що її син зник безвісти 26 березня, вона отримала 1 квітня.

«Цей сон був наче попередження… Антон був добрим батьком для двох синочків. Дуже добра людина була», - розповіла мати про свою дитину.

Його побратим з позивним «Субота» згадав, що їх призвали в один і той самий день - 14 січня 2025 року. Тож познайомилися чоловіки в учбовій частині. Разом потрапили у бойову роту і вийшли на виконання бойового завдання на Курському напрямку.

«З часом стало відомо, що він вважався зниклим безвісти. Рідним зараз важко. Але їхній син виконав свій останній наказ… Того дня з завдання повернулися лише двоє військових», - розповів побратим Антона.

«Субота» додає, що загиблий був компанійською, спокійною, сумлінною людиною.

Костянтин, із позивним «Котua», розповів, що знав Антона з малечі.

«Це людина – відповідальна, справедлива, смілива, працьовита. Він був фанатом спорту. Це просто ЛЮДИНА», - поділився Костянтин.

Після відспівування у Свято-Миколаївському соборі свій вічний спокій Антон Пінчук знайшов поряд з побратимами на Свіштовському кладовищі — у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

В скорботі залишилася мати, молодший брат, дружина та двє синів. Світла пам'ять оборонцю!

Щирі співчуття рідним та близьким!

Олена Синтюрина

Фото Мирослави Ковальчук

Посад, Рай, Культура, Свобода

Читайте еще