Вчителька Полтавського ліцею № 3 Тетяна Балагура цьогоріч викладає українську мову та літературу для п'ятикласників, семикласників та учнів старших класів. Напередодні Дня працівників освіти , який відзначають в Україні 4 жовтня, педагогиня розповіла Суспільному, як змінилася робота вчителя в умовах війни. Через довготривалі повітряні тривоги Тетяна Балагура частіше працює з дітьми в укритті, ніж у шкільному класі. «Найскладніше зібрати їх докупи, сконцентрувати їхню увагу. Їм дуже важко і ти мусиш якось виходити з тих реалій, які є і допомагати їм у всьому. У нас класи ходять почергово, оскільки в нас у сховищі шість кабінетів, одні ходять один день, другий у другий день, третій у третій. І так поступово. У нас є кабінети і навіть, якщо в коридорі, де діти сидять, ми все одно проводимо уроки. Буває так, що зранку вже в укриття йдемо. Наприклад, вчора цілий день там і уроки проводили, цілісінький день, тільки на останній урок прийшли в ліцей. Буває так, що, наприклад, у класі два уроки, один тут, один там. Іноді за день набігаєш до 14 тисяч кроків, тому що туди-сюди бігаєш.
Але що робити?» — розповіла вчителька.
Педагогиня має 46 років досвіду роботи. 2009 року була удостоєна звання Героя України за визначний внесок у розвиток національної освіти.
« У Батурині разом з іншими відомими постатями України мене нагороджував президент Віктор Ющенко. Він дуже захотів, щоб це звання отримав нарешті і якийсь учитель. Його мама вчитель, і він знав, яка це робота. Це робота 24/7. Я представила свої публікації, кількість відкритих уроків, які давала, свої досягнення, участь у конкурсах «Учитель року». І, як не дивно, оцінили мою роботу і нагородили», — розповіла Тетяна Балагура.
У майбутньому Тетяна Балагура мріє бачити своїх учнів успішними, щасливими та ерудованими патріотами.
«Діти йдуть далі вчитися після нас, в основному навчання онлайн у вишах, і діти приходять із такою досить високою підготовкою, а потім кажуть: "Ми іноді забуваємо те, що ми знали». Оце мені дуже болить, дуже болить. А радує те, що коли вони йдуть туди і кажуть: «Ой, дуже дякую, ви нас навчили логіки, ви навчили мислити, ми розуміємо, ми працюємо і радієш від того, що ти в дитину вклав, вклав частинку себе, частинку свого серця. І натомість, я так думаю, що кожен учитель заряджається тією енергією, яку дають діти. Однозначно, коли є віддача, ти відчуваєш себе щасливим».
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
