Сьогодні, 14 березня, до Гориславського навчально-виховного комплексу завітали морські піхотинці, аби поспілкуватись з місцевими школярами, розповісти свої історії та відповісти на їхні запитання. На початку військові розповіли, від чого пішли їхні позивні, а також пригадали, як у них розпочалось 24 лютого 2022 року. Військовий з позивним «Демон», який сидить ліворуч на фото, розповів, що позивний йому дали орки. — Під час виконання завдань на Авдіївському напрямку, командир наказав тримати дорогу, аби ворожі війська не проїхали, тоді я був кулеметником і вистояв до кінця. Потім почув як орки обговорюють, що там, наче демон якийсь сидить. Так і приклеївся до мене позивний «демон», — розповів військовий. До 24 лютого чоловік не планував воювати, казав, що не піде на фронт, поки війна не зайде у його дім. Сам військовий із Запоріжжя. — Зранку 24 лютого на Запорізький аеродром прилетіла одна з перших ракет, тоді я зрозумів, що настав час йти воювати. На той момент я жив із дівчиною, вона забрала всі мої документи й віддала їх родичам — вони не хотіли, щоб я йшов воювати.
Дали лише закордонний паспорт, аби я виїхав за кордон як біженець, але разом з ним я поїхав до військкомату, — пригадав «Демон». А ось військовий з позивним «Барні», який на фото сидить праворуч, отримав такий позивний, оскільки дуже добрий. Він служить в армії з 18 років, зараз чоловікові 24. — Тільки звільнився зі свого другого контракту — розпочалась війна, і я одразу побіг знов до військкомату. Я дуже добрий, тому і позивний такий маю, — зазначив військовий з позивним «Барні». Військовий з позивним «Дєд» має п'ять онуків, тому і позивний відповідний отримав. — Зранку 24 лютого пролетіла ракета над моїм будинком, тоді я одразу почав «штурмувати» військкомат. Мене не хотіли брати, постійно відкладали на іншу чергу. Деякий час потому нарешті отримав свою повістку. Я сказав дочці, що не повинні батьки ховати своїх дітей і пішов воювати. А позивний у мене через статус — маю п'ять онуків, — розповів військовослужбовець з позивним «Дєд». Військовий «Кузя», який на фото стоїть праворуч, отримав такий позивний через співзвучність із прізвищем. Він вміє працювати з будь-якою зброєю,
не вміє лише у танкові їздити. На питання «Що ви робитимете, коли почуєте, що настала перемога?», кожен військовий має свою відповідь. — Зателефоную бабусі й скажу: «Бабуся, перемога», — сказав «Демон». — Заплачу... — поділився «Барні». — Не знаю, — розгублено сказав «Дід». — Хвилину мовчання, аби згадати тих, хто загинув. Дуже великою ціною це все дається, — зазначив «Кузя». Далі учні Гориславської школи подарували морпіхам плетені браслети жовто-блакитного кольору, а військові у відповідь подарували школярам свої шеврони. Також військові провели інструктаж серед школярів з накладання турнікетів при пораненнях. А під кінець пройшлись школою та розписались на прапорі України, який колись школі подарував підрозділ АТО. А провели морпіхів першокласники з віршиками.
