Олександр Король — водій 2-го батальйону 104-ї бригади ТрО Рівненщини «Горинь». Своє прізвище він носить як позивний, хоча колись його називали «Джин». До війни не мав жодного бойового досвіду, але після першого "прильоту" вирішив без вагань піти до війська.
Розповіли у пресслужбі бригади.
«Я пішов свідомо. Треба було — і все. Тут немає місця довгим роздумам».
Із лютого 2022-го він - за кермом військових машин. Його завдання — доставити хлопців на позиції й повернути назад. Простими словами, це «заїхати, виконати, виїхати». Але за цими словами — реальна небезпека: обстріли, прильоти, FPV-дрони.
«Бувало, що виїжджали з-під обстрілу так, що земля під колесами не встигала торкнутися… Один раз нас накрило, мабуть, “Ураганом” — тоді вже їхали не дорогою, а як вийде, аби вибратися».
До війни Олександр понад 13 років працював водієм в аграрній компанії «Волиньзернопродукт». Каже, що любов до машин прийшла не відразу:
«Перший раз, як сів за кермо, збив стовпа. Сказав, що більше за машину не сяду. Але вже 20 років їжджу по Україні».
Вдома на нього чекає сім’я: старша донька навчається в медичному університеті в Тернополі, молодший син — школяр.
«Мої діти патріотичні. Донька навіть виправляє, якщо хтось щось каже російською».
Про плани після війни Олександр говорить стримано:
«Плани були до війни. Зараз — план один: дожити до завтра. Завтра буде завтра».
А головне побажання від нього — просте, але важливе:
«Бережіть одне одного. І поважайте вибір іншої людини. Хай який він буде — позитивний чи негативний. Світ тримається на повазі».
Олександр точно тримає свій курс - до перемоги.