Ровно

Місто світлофорів, Україна за 10 років, поступки полякам: про що у Рівному говорив Дмитро Кулеба

4 ноя•Район.in.ua

«Кожен етап мого життя підсумовується книгою», – сказав ексміністр закордонних справ України Дмитро Кулеба який приїхав до Рівного з презентацією нового видання «Дипломатична кухня воєнного часу».

Перше знайомство з Рівним у нього відбулося в студентські роки під час прочитання антиутопічного роману місцевого письменника Олександра Ірванця «Рівне/Ровно». Дипломат зізнався, що раніше завжди проїжджав повз, однак вирішив, що було б нешанобливо проминути місто з такою давньою історією.

За модерації організатора події Сергія Гемберга Кулеба поділився з рівнянами спогадами з нової книги про те, як українські дипломати виборювали для України зброю та санкції, а також відповів на запитання аудиторії.

Чому ЄС – це позитивний «імперський проєкт» і коли туди потрапить Україна, що дипломат асоціює з Рівненщиною, чому на нас чекає повоєнна руїна і як з неї вибратись, а також чому українцям доведеться йти на поступки полякам – читайте у конспекті розмови від Район.Рівне

Їжа. Алкоголь. ДипломатіяМоя кар'єра як члена уряду тривала з 2019 по 2024 рік. «Дипломатична кухня воєнного часу»,

яка і стала нагодою до вас приїхати, – це підсумок цих п'яти років.

Моя совість чиста – я все структурував і поклав на поличку, хай люди читають і роблять свої висновки. Чому саме такий формат? Мені здається, що слова «їжа, алкоголь, дипломатія» – це вже як «свобода, рівність, братерство».

Можете не приховувати: ви ж теж вважаєте, що здебільшого дипломати їдять, п'ють, і від них немає ніякого толку. Це широке сприйняття. Якщо люди все одно так думають, то чому б принаймні не зробити це красиво?

А ще мені дуже не хотілося робити щось нудне, як-от мемуари в хронологічному порядку. Переосмисливши це на свіжу голову, виникла ідея: а якщо всіх вас запросити на справжню дипломатичну вечерю? Хороший український шеф-кухар її приготує (бо мені не вистачає таланту), а я розповідатиму вам історії. Тоді я прийшов до Володі Ярославського якого ви можете знати з «МастерШефа», і пояснив йому концепцію. Сказав: ось перелік страв, з тебе – рецепти і приготування.

5 вересня 2024 року Верховна Рада проголосувала за моє звільнення. Я б ніколи в житті не запам'ятав, що це був четвер,

але в понеділок сів писати цю книжку. Тому вона вихлюпнулася з мене.

Володя в цей час знімався в черговому «МастерШефі» і займався своїми ресторанами. Тому склалася ситуація, коли книжка написана, а половина рецептів не готова. Тоді я перевтілився в цербера, який підганяв видатного українського шеф-кухаря, зірку телебачення і змушував його щось робити. Але зрештою ми впорались. Тому виникла така суміш форматів – повноцінна кулінарна книга і дипломатичні спогади.

На кожній зустрічі, яку ми проводимо, є людина, яка встає і запитує: «Скільки відсотків правди в цій книжці?». І я чесно відповідаю: 80%.

20%, які не увійшли в цю книгу, – це «лічники», які генерують клікбейтні заголовки, а я проти них, бо вони відволікають від суті. А також це інформація, оприлюднення якої завдасть шкоди національним інтересам країни. Я дуже сподіваюсь, що ця книга дозволить інакше подивитися на те, як нас сприймають у світі, на те, що ми можемо від нього очікувати, де ми помиляємося, і повинні розбудовувати власну силу, а не чекати на допомогу.

Це ще одна книга, яка продемонструє на конкретних прикладах,

які ми з вами круті.

Асоціації з РівненщиноюВолинь, Острог, світлофори. Сьогодні ви запалили мене ідеєю з’їздити на Полісся. Ще я був в Тунелі Кохання.

І мацик я люблю: за Сарнами є магазинчик, який так і називається – завжди його там купую, коли їду повз.

ЄС – це імперія, заснованана цінностяхІсторія про те, що Україна – об'єкт, а не суб’єкт – це продовження комплексу меншовартості. Нам нав'язали, що ми ні на що не спроможні. Однак якби це було правдою, ми не сиділи б зараз тут, а поряд вже теліпався б триколор.

Те, що ми спрогнозували станеться тільки, якщо після припинення війни в межах мирної угоди буде ухвалений чіткий графік, і ЄС гарантуватиме, що до 2030 чи 2035 року Україна стане його частиною. Уявити собі реалістичність цього сценарію вельми складно, але не неможливо.

Утім, я впевнений, що Європа буде, ЄС буде, Україна буде в ЄС. Тому що це потрібно усім, а в стратегічній перспективі Україна потрібна ЄС більше ніж навпаки. Серед європейських еліт це усвідомлення сформувалося. Для цього є не лише безпекові причини, а й суто економічні.

ЄС – це перша в історії людства імперія,

заснована на цінностях, а не на силі. У класичній імперії вас приєднали, частину еліти і людей вирізали, частину купили і далі завдання полягає в тому, щоб висмоктувати ресурси і тримати вас в покорі. У «європейській імперії» у нас є спільні цінності, ідеали, ми добровільно об'єдналися, всі в рівнозначному статусі і взаємодіємо таким чином, щоб ресурси кожного примножувались. У всьому іншому, на мою думку, це імперський проєкт, в хорошому сенсі цього слова.

Коли я був віцепрем'єром з європейської інтеграції, приїхав в Брюссель, виклав цю теорію, і сказав: «Знаєте, що має статися з будь-якою гарною імперією? Вона має розпастися на східну і західну». Ніхто не засміявся. Але суть у тому, що імперія має рухатися.

Розширення ЄС – це підживлення внутрішніх сил Європи. Коли вони відволікаються на внутрішні проблеми, то починають тонути. І ми спостерігали це протягом десятиліття до 2022 року, адже ЄС загрузав у міграціях і фінансових кризах.

Ви будете бачити дуже багато новин про переговори, блокування від Угорщини, кластери тощо. Можете це не читати. Вас цікавлять дві новини,

які звучатимуть так: «В Європейському Союзі досягнули домовленості щодо правил ухвалення рішень» та «Україна й Європейський Союз домовились про місце українського сільського господарства». Бо це дві єдині перешкоди на шляху до членства України в ЄС.

Читайте також: Щоб Європа вижила, їй необхідні кризи та Україна: Портников, Грицак, Кулеба на Bookforum

Повоєнна руїнаЯ оптиміст, але вважаю, щоб ухвалювати правильні рішення, треба адекватно оцінювати реальність. Якщо ми малюватимемо рожевих поні, то ухвалюватимемо неправильні рішення. Можливо, це прозвучить радикально, але у цій війні виживе хтось один: або загине Україна як європейський незалежний проєкт, або Росія як імперія. Не пов’язуйте мої слова з обов’язковим зникненням держави як такої. Держава може існувати, може, навіть жовто-блакитний прапор висітиме й ми співатимемо «Ще не вмерла Україна», але рішення ухвалюватимуть в Москві. Насправді ми так існували до 2022 року, бо вся політика щодо України в Європі та Америці будувалася на тому, що скаже Москва.

Але виживе один з нас. Я переконаний, що ми. Сподіваюся,

що розв’язка настане в перспективі п'яти років. А далі буде період повоєнної руїни, коли нам треба буде відповідати на дуже складні запитання. Нам дуже захочеться видихнути, відпочити, і проголосувати за когось, хто пообіцяє соціалізм, пільги, кешбек. Це буде нормальний психологічний стан повоєнного покоління, бо ми настраждались і хотітимемо розслабитися. Якщо ми станемо на цей шлях, то полетимо в прірву економічного колапсу.

А якщо ми проявимо себе як відповідальні громадяни, станемо на шлях фіскальної політики без соціалізму, зі свободою бізнесу, розв'язаним питанням корупції, країна зароблятиме гроші й не витрачатиме їх на пільги, а інвестуватиме у свій народ – за 10 років вступимо в ЄС.

Однак ми болісно визначатимемо, як надалі жити поруч з тим, на що перетвориться сусідня Росія. Це буде дуже складно.

Читайте також: Я був у ТікТок та Telegram і мій мозок поплавився: відкрите інтерв’ю Дмитра Кулеби в Луцьку

Українська економіка має шалений потенціалВ Україні є дві фундаментальні проблеми: людський і фінансовий ресурс.

Наше виживання залежить не від «Томагавків» чи «Гріппенів»,

а від того, скільки в нас буде грошей. Сьогодні 50% українського бюджету – це допомога від партнерів. Достатньо їм не дати нам близько 40 мільярдів на рік і ми програємо війну. Коли закінчаться зарплати, пенсії, ми опинимося на місці Німеччини в Першій світовій війні. Німецькі генерали завжди казали, що війну програв тил. За три місяці до її закінчення німецька армія все ще була в локальному наступі в напрямку Парижа, але країна посипалась всередині через соціальні негаразди.

Що кожен громадянин може зробити? Створювати додану вартість: платити податки, засновувати бізнес, для того, щоб економіка країни отримувала підживлення і це давало нам внутрішню стабільність. Нам також час змінити парадигму мислення. До 1991 року вона полягала в тому, що всі мають нас любити, бо ми хороші й нам обов’язково допоможуть, коли ми опинимося в халепі. Будапештський меморандум був побудований на тій же логіці. Але наші партнери завжди мали свої інтереси, тому наша ментальність має перевернутися.

Ми маємо бути достатньо сильними, щоб досягати того, що нам потрібно, а допомогу партнерів сприймати як приємний бонус.

Коли кожен з нас переналаштується на цю історію, ми здобудемо цю внутрішню міць, яка дозволить нам побудувати сильну безпечну країну.

Можу закликати усіх причетних тільки до одного – вчіться використовувати гроші ЄС. Чому в Польщі ви бачите усі ці розвинені містечка й села? Тому що в кожному селі була людина, яку навчили подаватися на гранти ЄС, отримувати їх, звітувати, правильно використовувати. В Україні все налагодиться не через центральний уряд, а коли люди на місцях розумітимуть, що вони будують. У кожного є своя роль.

Читайте також: Війна за реальність триває: Дмитро Кулеба на Книжковому Арсеналі розповів про новий погляд на свою книгу

Перше покоління за 800 років, яке вистояло під ударом МосквиНаша історія склалася так, що ми комфортно почуваємо себе в стані жертви. Покоління українців виросли на тому, що тужити за втраченою Україною – це нормальний стан душі і тіла.

Але ми з вами – перше покоління, незалежно від віку, яке з XII століття не втратило столицю і державу під ударом з Москви. Протягом понад 800 років щоразу, коли Москва била, вона нас завойовувала і знаходила спосіб взяти під контроль нашу еліту для того,

щоб тримати народ у своїх тенетах.

По суті зараз ми перезавантажуємо ДНК нації, бо ми не жертви. У Брюсселі дехто любив жартувати: «Україна – це країна, яка ніколи не змарнує нагоду змарнувати нагоду». А в Україні деякі люди їм підспівували. Але ми не змарнували. Ми змогли. Коли ми усвідомимо цю силу, зрозуміємо, що статус жертви не є головним аргументом для захисту свого інтересу.

Потрібно чітко розуміти, що дощу грошей, який розв’яже всі наші проблеми, не буде. Насамперед треба працювати самим.

В українській економіці є шалений нерозкритий потенціал. Якби всі, хто видобуває бурштин в Рівненській області, платили реальні податки, то напевно, ваша область виглядала б трошки інакше.

Якби в Полтаві нафтовики і газовики реально платили податки з того, що вони видобувають, і дбали про місце, в якому вони заробляють гроші, то Полтавщина була б схожою за розвитком на Техас.

У вересні 2019 року на зустрічі президента України та експрем’єр-міністра Польщі Зеленський запитав Маровецького «У чому секрет? Як ви досягнули всіх цих видатних результатів?» Маровецький відповів:

«Гроші ЄС – це важливо, але перше, що ми зробили, – навели лад на митниці і в податковій. Після цього у нас з'явився внутрішній ресурс, і нам почали довіряти зовнішній ресурс».

Якою б не була влада в Україні, їй не дадуть колапснути з однієї простої причини - ціна колапсу неспівмірно вища, ніж ціна підтримки влади.

При цьому, вважаю, що в умовах війни владу потрібно критикувати тільки у разі перетину очевидних червоних ліній. Бо наша біда - це внутрішній розкол. Росіяни на це працюють і дуже сподіваються, що ми розколемось. Тому «срачі» треба розв'язувати тільки з фундаментально-принципових питань.

Владу потрібно підтримувати, бо вона несе відповідальність за країну. Їхній успіх - це наш успіх. Але суспільство має право на протест у разі, якщо складається суспільний консенсус, щодо того, що влада перетинає червону лінію. Цьогоріч влітку ми це побачили.

Дональд Трамп – це «історія успіху»У Дональда Трампа завжди 120% правди. Він виходить і каже: «Я мав чудову розмову з Путіним, ми робимо дуже великий прогрес». Це не має жодного стосунку до змісту цієї розмови.

У Трампа не може бути нічого неуспішного за визначенням. Все прекрасно. Золота епоха настала! І він в це щиро вірить.

Мене часто запитували західні наші партнери: «А от Лавров, російські дипломати реально вірять в те, що вони говорять?»

Вірять, бо якщо тобі 20 років розказували, що «хохли – зрадники», то ти почнеш вірити беззастережно. Так працює пропаганда.

Трамп абсолютно вірить в те, що він робить. І правильне розуміння іншої сторони - це фундамент до побудови політики. Якщо ти не розумієш іншу сторону, у тебе трапляються такі кейси, як Овальний кабінет в лютому 2025 року. А якщо розумієш, то як тепер бачимо, все тримається і більш-менш рухається.

Так само і з Путіним. Не треба думати, що він придумав усі ці історії про печенігів, Ярослава Мудрого, Київську Русь, Леніна, який створив Україну, і достатньо переконливо довести, що він помиляється, щоб він це визнав. Він абсолютно свято в це вірить.

Ми віримо що поразка в цій війні означатиме кінець незалежної української держави. А вони вірять, що «недосягнення цілей СВО» в Україні - це кінець російської держави.

Коли так на це дивитися, то ставки однакові.

Ми обоє воюємо на смерть. Дуже важливо розуміти глибоко протилежну сторону такою, якою вона є насправді. Тоді щодо неї можна будувати політику.

Долучайтеся до Друзів Району Дякуємо, що ви з нами і підтримуєте незалежну українську журналістику. Раді бути з вами в одній спільноті.

Заради членства в ЄС ми виконаємо всі прохання поляківЯ здивуюся, якщо ми з високо піднятою головою не виконаємо всі прохання поляків стосовно історії заради членства в Європейському Союзі. Коли ми розберемося з усіма економічними питаннями, поляки скажуть: ми вас любимо, але треба це зробити. І польське суспільство буде на їхньому боці.

Є приклади: Македонія змінила назву, щоб стати членом НАТО. Думаю, що найближчі 10 років знаходити баланс між довгими і короткими наративами в українсько-польських стосунках буде надзвичайно складно. Попереду дуже болісні дискусії, обговорення, але зрештою ми будемо йти на поступки. Частина суспільства сприйматиме їх негативно. Я не думаю, що, умовно, ім'я Степана Бандери якось постраждає від цього, але ми не зайдемо в ЄС без поступок для Польщі.

Якщо ми це з вами усвідомлюємо, то маємо вже зараз вибудовувати інформаційну політику всередині України, щоб наші потенційні поступки не виглядали, як наша поразка. У Польщі суспільство надзвичайно розігріте на тему антиукраїнських наративів. Сьогодні вони підтримують нас виключно з міркувань власної безпеки.

Я повернувся в університетське середовище з однією метою – працювати з довгими наративами. Це те, що формує глибокі уявлення у людей. Як не крути, але те, що нам в голову поклали в університетські часи, ці базові уявлення про світ потім визначають наше життя.

Про українсько-польські відносини дивіться також у нашому інтерв'ю з істориком Володимиром В'ятровичем.

Будуйте особисті стосункиДипломатія – це 90% позиція машини і 10% – це особисті стосунки. Але ви не можете змінити позицію машини, якщо у вас немає тих 10%.

Наведу простий приклад: в Америці шалена бюрократія, зокрема, дуже складний процес видачі ліцензії на експорт зброї. На початку війни, коли ми билися за все, що могли, американці відповідали, що стараються, але процес є процес.

Тоді я подзвонив

Ентоні Блінкену (державний секретар США з 26 січня 2021до 20 січня 2025 року, – прим. ред.) і сказав: «Тоні, а можеш підписати десятки цих ліцензій прямо сьогодні?» І він сказав: «Дмитре, друже, сьогодні я це зроблю». Якби в мене не було цих стосунків чи він не піднімав слухавку щоразу, коли я дзвонив, я не міг би це вирішити.

Коли я працював міністром, у трьох колег був один і той самий керівник апарату. Ми ввічливо спілкувалися, тиснули руки, коли перетиналися, але переважно я говорив з його начальниками. Коли я перестав бути міністром, він мені зателефонував і повідомив, що став директором інституту Sciences Po (Інститут політичних досліджень) в Парижі й запросив почитати у них лекції.

Підтримуйте стосунки. Розсваритися чи послати когось легко і приємно, але безперспективно.

Читайте також: Ексречник Шарля Мішеля і Привільне

Острог, Свобода, Ровное, арсенал, Ставок

Читайте еще