Ровно

Суди на Рівненщині відмовили чоловікові у праві на половину будинку за набувальною давністю

26 июл•Rivne Media

На Рівненщині суди відмовили чоловіку у задоволенні позову про визнання права власності за набувальною давністю.

Про це повідомляє пресслужбі Рівненського апеляціійного суду.

Як зазначається, апелянт просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове — про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, ознайомившись із матеріалами справи та доводами апеляційної скарги, прийшла до висновку про залишення її без задоволення, зважаючи на такі обставини.

Суд встановив, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належить на праві спільної часткової власності позивачеві та його нині покійній родичці по ? кожному.

Після смерті жінки заведена спадкова справа за заявою спадкоємця.

Звертаючись до суду з позовом про визнання за набувальною давністю права власності на частину нерухомого майна, позивач вказав, що безперервно, понад 10 років, проживає у спірному будинку, жодна особа не оформила своїх прав на це майно, а тому він протягом тривалого часу відкрито та безперервно користувався ним як власник.

Чинне законодавство вказує, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено..

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За таких обставин спірна частка будинку не могла обґрунтовано сприйматися позивачем та його правопопередником як майно, щодо якого відсутній власник або правонаступник.

Після смерті спадкодавиці спірна 1/2 частина будинку не стала безхазяйним майном чи майном з невідомим власником, а стала об’єктом спадкових правовідносин. При цьому як у випадку прийняття спадщини відповідачем, так і за відсутності такого прийняття, з урахуванням положень ЦК УРСР 1963 року, якими передбачався перехід спадкового майна до держави за відсутності спадкоємців, щодо спірного майна існувало правонаступництво, а не правовий вакуум.

Сам по собі факт тривалого неоформлення спадкових прав або невчинення спадкоємцем дій щодо володіння та користування майном не свідчить про відсутність власника такого майна та не перетворює його на об’єкт, яким інша особа може добросовісно заволодіти як таким, що не має власника.

Враховуючи, що позивачеві було відомо про особу власника спірної частки, факт її смерті та виникнення у зв’язку з цим спадкових правовідносин, у нього не могло сформуватися обґрунтоване переконання про відсутність інших осіб, які можуть претендувати на спірне майно, а відтак відсутня одна з необхідних умов, передбачених статтею 344 ЦК України, - добросовісне заволодіння чужим майном.

Відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених статтею 344 ЦК України підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю, тому Рівненський апеляційний суд залишив оскаржене позивачем судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Дія, суд, Спадщина

Читайте еще