Ровно

Рівненщина: Найстаріше в районі село Глинне потребує дитсадка і кращого медобслуговування

Вибрики медичної реформи

Допоки за буденними клопотами про виживання мешканці найстарішого за віком села у Рокитнівському районі – Глинне – розмірковували, до якого берега у світлі децентралізації пристати, Уряд все вирішив за них. Приєднав села Глиннівської сільської ради, до якої, крім Глинного, входили Хміль, Познань і Дубно, до Березівської сільської територіальної громади з центром у с. Березове, що за 9 кілометрів від Глинного.

Тепер мешканці села Глинне з тривогою стежать, як поверне їх життя далі після такої «добровільної» децентралізації. І чи зможуть уже в такому статусі вирішити проблеми, що є у їхніх села. Це і проблема вуличного освітлення хоча б центральної вулиці; будівництва тротуарів, оскільки діти добираються до школи обочинами жвавої траси, наражаючись на небезпеку; доведення до ладу клубу, який у занедбаному стані; поліпшення медичного обслуговування, оскільки в селі з населенням, за даними на 1 січня цього року, 3710 чоловік є лише ФАП з двома медсестрами. У Глинному немає сімейних лікарів, тому мешканці змушені укладати угоди з такими фахівцями аж із селища Рокитне,

що за 40 кілометрів від Глинного. Щоправда, у селах територіальної громади Березове і Кам’яне є по два сімейних лікаря, але для якісного обслуговування усіх мешканців територіальної громади потрібно бодай ще два фахівця. А кого заманиш у поліську глибинку, хто сюди поїде?

Мешканці села, з якими розмовляла, обурені недолугою медичною реформою, яка додала тільки труднощів людям. І не розуміють, чому її не зупинять, чому не прислухаються до думки народу? Люди розповіли, що у селі Березове було пологове відділення. Його закрили. Тепер породіль відвозять у селище Рокитне народжувати – за сорок кілометрів від Глинного, а від сусідніх сіл ця відстань набагато більша. Іноді, кажуть, пологи починаються прямо у швидкій…

Що ця тема актуальна для Глинного та інших сіл колишньої Глиннівської сільської ради, свідчить хоча б така статистика: у 2020-ому в Глинному народилося 87, Познані – 75, Дубно -20, Хміль -22 дітей. Високий рівень народжуваності і в інших населених пунктах Березівської територіальної громади, а також сусідньої Старосільської. Саме вони обслуговувалися у тепер уже закритому Березівському пологовому відділенні.

- То ось такими необдуманими вибриками медичної реформи держава «дбає» про майбутнє? – почула не від однієї мами у Глинному. А тут багатодітні майже всі сім’ї. І це добре, бо у села є майбутнє.

Мешканці села дуже задоволені, що у них відкрилась аптека ( на знімку), тепер знята хоч проблема з придбанням ліків.

Встановили всеукраїнський рекорд

Щодо народжуваності, то Глинне встановило Національний рекорд України в номінації «Найбільша кількість багатодітних сімей в одному селі». А подружжя Петро і Світлана Ковалевичі народили і виховують 19 дітей.

Загалом, із 3710 мешканців Глинного 1030 дітей шкільного віку, а також 624 дошкільнят. То тут давно назріла потреба у дитсадку, так само як у всій Березівській та сусідній Старосільській територіальних громадах, де висока народжуваність, багато дошкільнят, а дитсадків – жодного. Самі громади цієї проблеми не вирішать – нема таких коштів. Тож держава має підключитися, адже в нашій країні не так уже багато сіл з таким високим рівнем народжуваності. Це прохання просять донести до Президента через газету, що ми і робимо. Аргументи тільки по селах колишньої Глиннівської сільради:

Глинне – 624 дошкільнят, Познань – 484, Хміль -132, Дубно - 135. Відтак садочок, особливо у Глинному та Познані, дуже потрібний.

Щодо школи у Глинному, яку відвідує 1030 учнів, то її батьки фактично вибороли. До 2008 року діти ходили в аварійну школу,  навчались у дві зміни. Батькам увірвався терпець і вони не пустили дітей до школи. Обласна влада почула батьків і почали будувати нову.  Глиннівські діти тепер навчаються в комфортних умовах – у новій школі ( на знімку).

Педагогічний колектив намагається дати дітям високий рівень знань. І не лише на уроках, а й під час занять у різноманітних гуртках.

- Ось тільки діти повинні відвідувати школу, бо живе спілкування з ровесниками, вчителями не зможуть замітини ніякими онлайн-уроками, - висловила думку багатьох глиннівських батьків мати п’ятьох дітей, яка назвалась Марією. – Та й не у всіх сім’ях є умови для дистанційного навчання. У мене троє школярів, взяли в кредит один ноутбук – на більше не вистачає коштів. Як розділити його між дітьми? Та й розділити їх потрібно по кімнатах, щоб не заважали один одному слухати ті онлайн-уроки.

За кордоном дітям дають в користування ноутбуки, а у нас такого нема. Хай би хтось із тих, хто придумав таке навчання з Міносвіти, приїхав до нас у глибинку та побачив, що таких умов тут немає для дітей. Навіть швидкісного Інтернету в усіх.

- Ну, що там казати: дуже віддалені наші столичні чиновники від народу, – підтримали пані Марію інші жінки, що саме скупились у продовольчій крамничці і почули нашу розмову.

- Які там ноутбуки, - каже одна з них  (теж багатодітна мама), демонструючи свої покупки. – Купила тільки необхідне: 2 пачки макаронів, 2 пляшки олії, майонез, цукор, 2 пачки масла. І більше 200 гривень як не було. А сім’ю годувати треба щодня. І не раз. А все дорожчає… - з гіркотою у голосі каже жінка.

Справді, у Глинному можна знайти роботу хіба що в лісництві, в торгівлі (у селі побудували кілька нових приватних магазинів), у школі, у приватних підприємців… Але робочих місць не вистачає. Тому люди, переважно чоловіки, змушені надовго залишати свої сім’ї в пошуках роботи у Литві, Польщі, Чехії. У таких сім’ях жінки за відсутності господаря змушені виконувати і тяжку чоловічу роботу.

А ще мешканці Глинного живуть з лісу: щойно ягідний чи грибний сезон, всі у лісі на заготівлях. Навіть їдуть у ліси сусідніх областей та Білорусі. Стараються заробити за цей час на життя.

Адже на Полісся не поспішають інвестори: ні вітчизняні, ні іноземні. Тож люди самі виживають, як можуть.

Є і в глибинці ентузіасти

У Глинному зберігся такий древній спосіб отримання меду, як бортництво. Існує два види бортництва: розведення рою у зрізаній колоді або безпосередньо у живому дереві. Бортники з Глинного практикують перший варіант. Займаються бортництвом Василь Дробуш, Микола Лесковець, Іван Рябущиць та інші.

Окремо хочеться розповісти про вчителя історії Глиннівської школи Івана Петровича Скаковця ( на знімку). Двадцять років викладає він цей предмет дітям, а ще вчить їх досліджувати історію рідного села. І сам показує в цьому приклад – пише історію Глинного. Він дослідив справжню дату «народження» Глинного – 1451 рік, а не 1499-й, як стверджували радянські історіографи, сплутавши село Глинне в Україні з його тезкою із Брестської області Білорусі.

Іван Скаковець розповів багато цікавого і про урочище «Юзефін»,

яке лише за чотири кілометри від Глинного. Там росте 1300-річний юзефінський дуб ( на знімку влітку), є дубовий гай з деревами, яким по 200 і більше років. Ліси тут заповідні – заповідник називається «Юзефінська дача» і заснований він ще у 1967 році.

Неподалік юзефінського дуба розбудувався жіночий монастир, тож черниці приглядають і за старовинним деревом,  та й взагалі реагують на будь-яку спробу самовільних вирубок лісу. А у квітні 2019-го, за сухої весни, у лісах виникла пожежа, яку не могли вгамувати місцеві мешканці: вогонь знищував ліс, добирався до осель. І тільки завдяки тому, кажуть глиннівці, що черниці стали бити на сполох, сюди підтягнули багато пожежної техніки з інших районів Рівненщини і вогонь відступив. Нині відновлюють ліс на вигорілих ділянках, але для цього потрібні роки.

Взагалі-то місця біля Глинного дуже мальовничі. Тож вони могли б стати місцем розвитку «зеленого» туризму. На туристичній мапі Рівненщини «юзефінський» дуб є.

Олександра ЮРКОВА.

Рівне.

Фото надані Іваном СКАКОВЦЕМ.

Читайте еще