Військовослужбовці 65-ї окремої механізованої бригади ЗСУ воюють на Запорізькому напрямку з літа 2022 року. Бійці застали позиційну війну у минулому році і беруть активну участь у наступі української армії, який тут, під Мелітополем, триває вже майже п’ять місяців. «Донбас Реалії» (проєкт Радіо Свобода) поспілкувалися з танкістами бригади про зміни на полі бою та те, як російські війська намагаються стримувати просування ЗСУ.
Російські дрони в повітрі – майже цілодобово
Екіпаж Т-72 вимикає двигун і маскує машину в одній із лісопосадок Запорізької області. Це вже рутинна справа після кожного бойового виїзду – зробити танк непомітним для російських безпілотників. Т-72 у підрозділі хоч і радянські, але в Україну приїхали з-за кордону: Польща передала їх ще на початку повномасштабного вторгнення.
«Механіки цілими днями під танками, в маслі, в солярці постійно, не встигали митися. Ремонтували, ремонтували, ремонтували. Зараз вже практично вся техніка доведена до розуму», – розповідає Євген, військовослужбовець 65-ї ОМБр ЗСУ.
Читайте також: Український наступ на півдні:
швидкого прориву не буде?
Танкісти 65-ї бригади йшли цього літа в наступ на рівних з бригадами, які мали західну техніку. Розповідають, що порівняно з минулим роком у армії Росії на цьому напрямку стало значно більше безпілотників, які вони використовують майже цілодобово. Але це не зупиняє українських танкістів.
«Ми знаємо, що там попереду є хлопці, яким набагато важче, яким треба допомогти будь-якої миті. Ми в готовності цілодобово, – вночі, вдень, щоб підскочити хлопцям допомогти, тому що на них теж виїжджають і ворожі танки, і БТР, і БМП, по яких треба відпрацювати», – каже Євген.
Він – механік-водій, і танк, біля якого спілкуємось, нещодавно приїхав з ремонту. Варто було екіпажу через технічну несправність затриматись на вогневій – одразу прилетів російський дрон-камікадзе «Ланцет».
«Буквально впорались із несправністю, залізли в танк, прикрили люки, і через секунд 10-15 свист швиденький і «бах». Екіпаж відбувся легкими контузіями, слух трошки в навідника пошкоджений. Танк поїхав на завод, але звідти я вивіз його повністю своїм ходом, виїхали. Динаміка зробила свою справу,
врятувала життя», – згадує танкіст.
Його командир, якого також звати Євген, каже, що кожен виїзд психологічно важкий. Страх є у всіх, але головне – не панікувати.
«Треба маневрувати, десь посадки, [ховатися] за деревами, перепади висот, тільки так. Головне, перед виїздом все добре роздивитися дронами, пройтися пішки, якщо треба, тобто підготуватися. Так просто виїхати – це вже крайній випадок», – розповідає військовослужбовець.
Міни з сюрпризом
Друга проблема для українських танкістів – міни. До того ж часто вони з'являються там, де, здавалося б, вже розміновано. Ось такі «парашутики» російські війська скидають дистанційно. Це міна ПТМ-4, яка має неконтактний підривач із магнітним датчиком цілі.
«Вона має магнітну дію. Коли порушується її магнітне поле, відбувається детонація», – розповідає механік-водій з позивним «Батюшка».
На його танку встановлено спеціальні ланцюги, які, розповідає, для того, щоб міна вибухнула не під танком, де він найменш захищений, а перед ним.
«Міни – це таке перманентне явище. Зараз ми пробили першу, другу лінію, доходимо до третьої, а воно ж наростає знов і знов.
Немає такого, що десь більше, а десь менше – «дофігіща» на усьому напрямку», – каже військовослужбовець 65-ї бригади ЗСУ.
Читайте також: Росія пішла у новий масштабний наступ на Сході. Пояснюємо, чим це загрожує
«Батюшка» говорить, що навіть для «Леопардів» міни – це найбільша проблема. Якщо танк підривається, екіпаж залишає машину, техніка стає просто точкою на карті, яку потім знищує артилерія військ РФ. Щодо Т-72, то тут екіпаж набагато менш захищений, ніж у західних танках.
«В них є така звичка: міна з сюрпризом, тобто дві міни, або три міни (одна на одній – ред.) і тоді вириває все що тільки можна. І при цьому сильно пошкоджує механіка, якщо гусянкою наїхав. А тут ще й баки є всередині, тут ще БК (боєкомплект – ред.) ззаду», – пояснює «Батюшка».
За час літньої і осінньої кампанії ЗСУ на Мелітопольському напрямку вдалося просунутися на 9 кілометрів вглиб російської оборони. До Токмака залишається близько 18 кілометрів. Після звільнення Роботиного бої йдуть в районі сіл Вербове і Новопрокопівка.
«Час, який їм дали на те, щоб окопатися, зіграв важливу роль.
Вони (військові РФ – ред.) замінувались, вони позаливались бетоном, освоїлись на території», – каже Євген.
За його словами, без переваги в повітрі штурмувати по мінних полях бетонні бліндажі військ РФ дуже складно.
«Люди сміялися рік тому, що 55-ки їдуть (старі радянські танки Т-55– ред.). Мовляв, у них вже немає чим воювати. Воювати в них є чим. Вони ж їх не пускають у бій, ясно, що це безглуздо, вони їх просто розмістили як вогневі точки, замурували, і 100-мм гармата, цьому танку (Т-72– ред.) нічого не зробить, але піхота, легкоброньована техніка… Це все ж гармата, і вона стріляє дуже боляче» – розмірковує Євген.
Згідно зі зведеннями Генерального штабу ЗСУ, російські війська біля Роботиного періодично намагаються відновити втрачене положення. Водночас наступальна операція українських сил триває.
