історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн у своєму традиційному тижневому звіті пропонує зачекати кілька тижнів, щоб робити якісь висновки про поточну операцію в Харківській області.Він наголошує, що це не грандіозні досягнення росіян. Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на Тексти (переклад iPress, далі пряма мова).
Харківський наступ. Що нам відомо?
Я люблю ЗМІ. У п'ятницю в середині дня я почав отримувати запити з проханням прокоментувати останній російський «прорив», що стався на Харківщині. На той момент у нас було лише кілька фотографій знищеної російської техніки та повідомлення про те, що російська піхота захопила декілька невеликих сіл прямо за кордоном.
Це підкреслило одну з найбільших проблем, пов'язаних із тим, як загалом висвітлюється війна. Це ніколи не було проривом чи чимось близьким до нього. Звіти були розрізненими, і замість того, щоб драматизувати, завжди краще зробити глибокий вдих.
Українці обговорювали російську атаку на Харків протягом декількох тижнів. Вони дійсно зміцнювали укріплення в цьому районі і планували, згідно з цією історією,
закінчити їх до «початку травня». Тож ідея російської атаки в цьому районі не була несподіванкою і до неї готувалися.
Сама атака, схоже, відбувалася за шаблоном. У передових групах було кілька російських машин, але багато з них були виведені з ладу або знищені. Ще раз демонструючи, наскільки «корисними» є танки в сучасних умовах для здійснення броньованих проривів, один танк «черепаха» (так їх прозвали через те, що вони, схоже, обладнані мобільними навісами для захисту від БПЛА) був виведений з ладу ще до того, як потрапив в Україну, а після того, як він став нерухомим, його знищив безпілотник, який зміг пролетіти під цим «мангалом». Були й інші російські БТРи, підбиті невдовзі після перетину кордону.
Те, що відбулося далі – це мікросвіт просування на сьогодні. В умовах, коли транспортним засобам важко вижити, піхота швидко стала ключовою силою, просуваючись пішки, і росіяни зайняли низку сіл відразу за кордоном.
Українці стверджують, що тримають ситуацію під контролем, і після початкового просування справді здається, що йдеться про битву за села. Чи є це серйозною спробою наступу,
зондуванням, диверсією, ще належить з'ясувати, і важливо не робити поспішних висновків. Але це ще раз показує, що відбувається, коли одна сторона атакує іншу.
Атаки вздовж і впоперек лінії. Успіхи залишаються незначними
Російська операція на Харківщині насправді була лише одним із багатьох поштовхів, які відбуваються на лінії фронту, оскільки росіяни намагаються отримати якомога більше до того, як американська допомога (і допомога від інших країн, включно з боєприпасами, закупленими чеським президентом, які мають почати надходити в червні) прибуде на поле бою.
Ці атаки виглядають дуже схожими на спроби натиснути у багатьох місцях, щоб побачити, чи спрацює щось. Минулого тижня деякі люди, які люблять говорити про російську силу, засмутилися, коли я сказав, що лінія фронту навколо Очеретиного, схоже, стабілізується. Ні, нам казали, що це криза, яка незабаром погіршиться. Можливо, так і буде, але за останній тиждень зміни були більше невеликими поштовхами то тут, то там.
Ось якою була ситуація минулої неділі.
А ось найактуальніша карта.
Російські просування були переважно на півдні лінії фронту і знову ж таки – дуже скромними. Чого не було, так це бронетанкового прориву і використання моменту, про який дехто стверджував щодо Очеретиного, коли росіяни вперше здійснили там наступ два тижні тому.
Така сама базова ситуація склалася навколо Часового Яру. Ось як виглядала позиція минулої неділі (завжди корисно включити Бахмут на карту, щоб ви могли побачити, як мало території було пройдено – пам'ятайте, що росіяни взяли Бахмут рік тому).
І ось яка позиція сьогодні.
Нагадаємо,вісімсот одинадцята доба незламності: ще один крок до перемоги.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Головне фото: eukraina.com
Фото: взято з сайту
