Знову жахливі звістки про загибель наших захисників прийшли в громади Вінниччини. Від рук російських окупантів загинули Роман Ткачук, Петро Собковий, Володимир Савенко та Микола Сірий, повідомляє I-VIN.INFO.
Воїн Роман Ткачук загинув на бахмутському напрямку.
Роман Ткачук долучився до Збройних Сил України наприкінці червня 2024 року. Боронив Батьківщину у складі 49-го окремого штурмового батальйону «Карпатська Січ» імені Олега Куцина на Донеччині. Свій останній бій воїн прийняв 18 серпня в районі селища Неліпівка Торецької міської громади Бахмутського району. Йому було 48 років…
Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Народився Роман Ткачук у місті Подільськ (тоді Котовськ) Одеської області 27 березня 1976 року. У дворічному віці разом із мамою та старшою сестричкою переїхав до Вінниці. Навчався у 9-й загальноосвітній середній школі, а по її завершенні – у Вищому художньому професійно-технічному училищі №5. Після служби в армії, свій трудовий шлях пов’язав із ремонтними роботами, які виконував в оселях на замовлення вінничан. Мав двох дітей.
«Роман тонко відчував світ,
у всьому міг побачити прекрасне. З дитинства це виливав на полотні – дуже гарно малював. А в дорослому житті свої вміння застосовував у роботі. Мав насправді золоті руки, – розповідає сестра полеглого Героя Вікторія. – Свій талант до творчості Роман передав маленькому синочку, який вже зараз показує неабиякий хист до скульптурного ліплення… Із трепетом ставився до своєї сім’ї, турбувався і надзвичайно любив матір…».
7 вересня Вінниця прощалась із двома полеглими воїнами – Петром Собковим та Володимиром Савенком. Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.
Петро Собков долучився до Збройних Сил України на початку повномасштабного російського вторгнення. Захищав Батьківщину у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. У своєму підрозділі старший солдат Петро Собков був стрільцем та помічником гранатометника. Воював з окупантами на донецькому напрямку. Карлівка, Солидове, Первомайське… На жаль, один із боїв поблизу села Первомайське став для нього останнім. Воїн загинув 4 січня цього року. Йому навічно залишилося 44…
Доля Петра Собкова не була встелена квіточками.
Народився він 7 лютого 1979 року у Кишиневі, де ще юнаком йому довелось пережити смерть батька. З часом родина переїхала на Вінниччину – у село Цекинівка Ямпільського району. Тут закінчив школу, звідси ж призвався на строкову армійську службу. А потому здобув фах механіка сільськогосподарської техніки в одному із профтехучилищ області. У цей період молодого парубка спіткав черговий важкий удар – пішла із життя мати…
Проте горе сирітства не змусило Петра скласти руки. Щоб виборсатися з обставин, він брався за будь-яку справу. Певний час заробляв далеко за межами Вінниччини та навіть країни. Останнім часом проживав у Вінниці. До повномасштабного вторгнення працював у сфері перевезень. З війни його чекали рідні та близькі йому люди.
«Як і у мирному житті, так і на війні Петро був справжнім чоловіком, який зробить все, щоб захистити свою родину, свою країну. Він дуже тішився з того, що потрапив до нашої 59-ї бригади. Через свої вмілі руки та світлу голову був там на гарному рахунку. З багатьма встиг не лише заприятелювати, а й стати друзями…», – розповідають побратими полеглого Героя.
Володимир Савенко став на захист Батьківщини цьогоріч навесні. Воював у складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади на донецькому напрямку. Під час виконання бойового завдання 19 липня у районі Покровська оборонець дістав важке поранення, що виявилося несумісним із життям. Його серце зупинилося 5 вересня. Володимиру було лише 41…
Народився Володимир Савенко у місті Костянтинівка Краматорського району Донецької області. По закінченні місцевої загальноосвітньої школи влаштувався на роботу. Працював у будівельній сфері та разом із дружиною виховував сина, якому зараз 10 років.
«Володимир дуже любив сім’ю, вона була для нього завжди на першому місці. До дитини взагалі припадав усією душею, – розповідає дружина полеглого Героя Анна. – З початком повномасштабного російського вторгнення в нашій квартирі було нестерпно страшно жити. З сином практично не виходили з укриття. Чоловік наполягав на переїзді, але ми все трималися домівки. До останнього… Допоки не дізналися, куди направили Володимира на лікування після поранення. Так і опинилися у Вінниці… Чекали на диво,
на одужання… Лікарі робили все можливе, але… Тепер чекатимемо на Перемогу, щоб мати змогу повернутися у рідні стіни та поховати прах нашого воїна там, де спочивають його діди-прадіди…».
5 вересня, обірвалося життя військового Миколи Сірого з Великої Стратіївки. Чоловіку назавжди залишиться 53 роки...
Трагічну звістку повідомила очільниця Тростянецької селищної ради.
Людмила Червонецька зазначає, що захисник у перший день війни був мобілізований до лав Збройних Сил України. Старший сержант Микола Сірий служив стрільцем військової частини А 7020 59-ї ОМПБр.
— Навіки 53… Найщиріші співчуття всім рідним і близьким. Нехай Господь дасть сили пережити це важке горе, а захиснику подарує вічне життя на небесах, — цитуємо допис.
Читайте також, врятував сімох побратимів: військового з Вінниччини нагородили «Золотим хрестом».
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
