Військовослужбовець 15-ї бригади Нацгвардії України Кара-Даг, яка тримає оборону у Селидовому, Олександр Рясний розповів в інтерв'ю Radio NV про ситуацію в місті, переваги росіян та плани агресора на осінь-зиму, якими вони є на його думку.
— У Селидовому ви й побратими зараз тримаєте оборону. Зараз це найгарячіша точка фронту. Таке враження, що місто затискається зараз із трьох боків — з півночі, з півдня, зі сходу окупанти атакують. І намагаються такими фланговими загрозами сформувати щось на кшталт оточення Вугледару. Наскільки ймовірними є прогнози, які дедалі частіше лунають, що, напевно, оборона міста не встоїть під таким шаленим натиском противника?
— По-перше, багато платформ РФ вкидають інформацію, що начебто Селидове вже під їхнім контролем, начебто якісь підрозділи знаходяться в самому населеному пункті. Це інформація фейкова. Селидове повністю під контролем наших сил, а сил противника в населеному пункті немає.
Так, противник намагався спочатку в лоб зі сходу зайняти населений пункт, був зупинений. І зараз також, використовуючи тактику малих штурмових груп,
що посилені бронетехнікою, вони намагаються з флангів охопити населений пункт. Частково мають успіх на деяких ділянках. І, на жаль, не можемо виключити загрози того, що вони охоплять населений пункт. Загроза оточення, на жаль, вона є.
Але вже протягом місяця вона є. Ми продовжуємо утримувати противника, продовжуємо завдавати йому ураження усіма наявними засобами вогневими, артилерією, піхота наша стримує противника, наші дрони зараз активно працюють. Тому всі їхні намагання будуть стримуватись, і ми робимо все можливе, щоб не допустити цього.
— Йдеться про так зване оперативне оточення, коли своїми вогневими засобами противник перерізає нам насамперед логістику.
— Саме таку тактику вони використовують зараз на всіх напрямках, на яких проводяться штурмові дії. Ми можемо бачити по платформі DeepState, що вони намагаються перерізати всі логістичні шляхи, тримати їх під вогневим контролем за допомогою своїх вогневих засобів, своєї артилерії, дронів, щоб ускладнити максимальну логістику, підвіз особового складу, боєприпасів.
Тобто це не ланцюг з росіян, який буде оточувати місто і не буде давати зайти або вийти.
Ні. Це фактично вогневий контроль, «вогневий мішок», можна сказати. Можемо бачити навіть по картах — видно, що вони намагаються охопити [місто]. Але утримуємо, стримуємо, завдаємо ураження. І будемо надалі стримувати, щоб не допустити цього.
Звичайно, противник також у нас дуже розумний, досвідчений. Російські сили планують свої операції, планують свою діяльність. Тобто це не просто [хаотична] акція, що вони просто десь штурмують, де їм невигідно, або десь лізуть з якихось напрямків. Ні. Вони фактично всі ці дії спламували, діють, відповідно до своїх задумів, тому важко з ними зараз боротися. Поки справляємося.
Це вже не перший ефір, в якому я даю коментарі. На протязі місяця, напевно, [дуже часто звучить] «Селидове» і «Покоровськ». Можна сказати, що у деяких телеграм-каналах і в російських пабліках [можна було прочитати, що] стояла задача до 1 жовтня зайняти ці населені пункти, доповісти, що зайнятий Покоровськ. Поки що нічого в них не вдалося. Тому ми надалі продовжуємо боронити нашу землю.
— Я не хочу, щоб склалося враження, що оперативне оточення — це щось полегшене. Так, це, напевно, не фізичне перерізання усіх шляхів, але це все рівно дуже складні умови, в яких доводиться вести бойові дії.
— Саме так.
Я повторюсь, що це зараз їхня стандартна тактика — максимально затруднити нам логістичні шляхи, перерізати основні шляхи і видавлювати потім живою силою.
Їхня основна перевага зараз — саме в живій силі. Я не скажу, що вони нас дуже переважають в артилерії. Це вже не так, як в 2022 році, наприклад. У нас зараз достатньо засобів. А в живій силі противник має дуже суттєву перевагу. Постійні резерви підтягуються з глибини Російської Федерації, вони поповнюють ряди своїх штурмових підрозділів так званими зеками і іншим маргінальним елементом.
І ці штурмові групи безупинно, безперестанно намагаються пролізти в стики між підрозділами, шукають сліпі зони, де ми можемо їх не побачити, вчасно не виявити. І вони з усіх напрямків цими малими штурмовими групами, накопичуючись, намагаються зайняти більш вигідні позиції, продавити наші позиції. Тобто основна зараз російська сила — це велика кількість їхньої піхоти.
— Кара-Даг зараз обороняє Селидове — найскладнішу точку на покровському напрямку. Глава Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко висловився, що, мовляв, активний наступ противника на покровському напрямку зупинено. Як сприймати цю фразу, коли водночас є спроби затиснути Селидове з трьох боків? Чи Селидове не варто сприймати як покровський напрямок?
— Це,
можна сказати, одна агломерація між Кураховим та Покровськом. Фактично, дійсно, ми можемо бачити тенденцію, що їхні темпи просування значно зменшились.
На початку вересня, у кінці серпня противник мав успіх і втрати території [нами] були значно більшими, він активніше просувався. Зараз, дійсно, ми можемо бачити, що просування десь 100−200 метрів — це не той ефект і не той наступ, на який вони очікували, який противник сам собі планував.
Тобто це не якийсь бліцкриг, який вони оперативно і швидко виконують. Ні. Я не скажу, що наступ зупинено, противник продовжує штурмувати, проте темпи, дійсно, скоротив.
Не зрозуміло, що буде зараз після Вугледару, вони там досягли певного успіху. Можливо, зараз буде якесь перегрупування, можливо, буде якесь визначення їхніх нових напрямків. Але поки ми маємо таку ситуацію.
Дійсно, вони намагаються, штурмують, пробують. Так, на жаль, місцями мають успіх. Але це не той успіх, що можна сказати, що вони вже зайняли територію, вже зайняли те ж Селидове чи Мирноград, чи Покровськ, про які так активно Російська Федерація сповіщає в своїх засобах масової інформації.
До цього ще далеко.
— Яке значення Селидового в обороні Покровська? Це фланг, росіянам небезпечно рухатися далі, не убезпечивши себе в Селидовому? Чи справді таке оперативне значення цього населеного пункту на напрямку?
— Саме так. Бачимо на карті, що це фланг Покровська. Це, знову ж, стандартна тактика — зайняти фланги і потім з флангів продовжувати охоплювати населені пункти.
За Селидовим проходить залізниця, яка також дуже важлива для противника — як для просування, так і для логістики.
Тобто так, намагаються врізатися у фланги, щоб потім розширити плацдарм і продовжувати наступ в цьому напрямку.
— Цю тактику росіян вже називають Ахіллесовою п’ятою Сил оборони. Чому так складається? Як ви можете пояснити, з яких причин?
— Повторюся, що ми воюємо з доволі досвідченим противником, який останні 30 років після розвалу «совка» вів бойові дії на території різних держав, включно з чеченськими кампаніями, мав досвід також в Сирії до цього. І це стандартна практика, це звичайний тактичний прийом.
Я, наприклад, якби йшов на населений пункт, також би планував його охоплення з флангів.
Тому що лобова атака, фронтальна, зазвичай не має успіху. Тому вони зосереджують основні зусилля на конкретних точках і туди завдають ударів, накопичують свої резерви, вкидають їх. Тобто зосереджують зусилля саме на флангах, і таким чином мають успіх.
Я не скажу, що це якась Ахіллесова п’ята. На жаль, просто це дуже досвідчений, сильний противник, який має чисельну перевагу. І ми, враховуючи його сильні і слабкі сторони, враховуючи свої сильні сторони, поки маємо завдати йому ураження, стримувати його до тих пір, поки не накопичимо свої сили для того, щоб десь контратакувати.
Зараз ми маємо завдати йому максимального ураження і знищити його наступальний потенціал. Коли це станеться? Я, на жаль, поки не можу сказати конкретну дату — це буде сьогодні, через місяць, через рік. Поки що цей наступальний потенціал, на жаль, є, і він ще не вичерпався.
— Яку мету ви, військові, переслідуєте в Селидовому, в чому вона полягає зараз в контексті оборони? У тилу є певне нерозуміння. А що ми далі робимо? Ми постійно будемо оборонятися? У нас буде постійна мобілізація? Чи до якої точки це має відбуватися?
— Щоб атакувати противника,
потрібно спочатку зупинити його атаку, збавити його наступальний темп, змусити перейти його до оборони, потім вже проводити свої контрнаступальні дії.
Наразі противник чисельно переважає нас. Так, у нас є проблема з особовим складом, це також не секрет. Мобілізація йде і особовий склад, який приходить до підрозділів (є така інформація), їх ненавчених одразу кидають на проведення штурмових дій. Це не зовсім так.
Я не скажу про інші підрозділи, скажу про свій. У нашому підрозділі особовий склад, який прибуває на поповнення, спочатку висувається на базову військову підготовку, потім — на фахову підготовку, якщо це якісь конкретні спеціалісти. Тобто потрібен час для підготовки особового складу. Тому є проблематика, що відновлення бригад, підрозділів проходить [повільно]. І є такі, можна сказати, паузи, коли потрібно більше особового складу. Він (солдат — Ред.) наче є, але ти не можеш його відправити в бій, тому що він проходить навчання, злагодження. У них нестача особового складу для проведення якихось наступальних, штурмових дій, а є особовий склад для ведення оборонних дій.
Тобто є такі моменти.
Противник же зараз [діє] навпаки. Полонені, яких ми брали на покровському напрямку, — це не якісь навчені спецназівці, не якась суперпіхота; це контрактники, не мобілізовані, призвані з різних населених пунктів РФ, яких максимально швидкими темпами кидають в бій. Тобто вони не приходять якісь великі навчання. Їх призивають і відправляють сюди, конвеєром доставляють в Україну, щоб проводити штурмові дії. Просто їх багато. Найбільша проблематика — не в їхній якості, а в їхній кількості.
Тобто наразі нам потрібно якомога більше їх знищити, а потім вже думати про контрнаступальні дії, відновлені втрачених [позицій]. Я думаю, що рано чи пізно [росіяни] мають все-таки закінчитися.
— На покровському напрямку ми бачимо незначне застосування техніки, броньованої техніки, танків, хоча є поодинокі випадки. Але це, погодьтеся, суттєво відрізняється від, наприклад, курахівського напрямку.
— Це залежить і від характеру місцевості, від замінованості. Противник також проводить розвідку щільності мінних полів, невибухових загороджень. Тобто він планує свою діяльність,
планує застосування техніки. Там, де доцільніше застосовувати, там, де менше мін, де, можливо, інший рельєф; де є радіогоризонти, які не зовсім дозволяють ефективно використовувати FPV-дрони чи протитанкові засоби, там доцільніше використовувати велику кількість броньованої техніки для прориву основних сил і засобів оборонних рубежів. Тому це залежить від їхнього планування.
Я б не сказав, що вони в нас не використовують техніку — використовують, і майже кожного дня. Це, звичайно, не колони по 30−20 одиниць, так, це три-чотири одиниці, які намагаються проривати конкретні ділянки фронту. І поки що вони успішно знищуються, тому вони не дуже активно зараз її використовують.
Можливо, бережуть для більш вигідного часу на більш вигідних рубежах, де матимуть значний успіх, щоб потім, саме за допомогою бронетехніки, прорватися на більшу глибину. Це залежить від їхнього планування. Тому не скажу, що конкретно десь її використовують, а десь — не використовують. Просто там, де їм вигідніше, вони її використовують.
— Ми заходимо глибше в осінь. Є певні думки, розрахунки, що росіяни змушені будуть зупинитися в осінні багнюці, в негоді, в погіршенні погоди. Це релевантні думки? Вони мають право на існування? Чи це не впливає на їхню тактику малих піхотних груп?
— Звичайно,
впливає. Навіть людина, яка просто гуляла лісом, знає, що таке гуляти в суху погоду, і що таке пройти 5−10 кілометрів по багнюці. Це [зрозуміло] навіть в цивільному житті.
Якщо взяти це у військовому форматі, під час штурмових дій, коли по тобі працює артилерія, тобі потрібно захопити позиції противника, а ще їх утримати, провести туди якесь забезпечення, логістику, заміну… Звичайно, осінь і зима суттєво вплине на їхнє просування.
Я впевнений, що саме до настання дощів і холодів вони намагатимуться закріпитися в населених пунктах, щоб перемістити вже бої з полів саме в міську забудову. Я думаю, що це такий план, який б був у них, можливо. Це конкретно мої думки, не думки експертів. Я думаю, що саме такий був задум. Я б намагався зробити так. Як буде думати противник?
Якщо в них не вдасться закріпитися на території населених пунктів, то в полях буде набагато важче. Навіть з допомогою техніки все одно болото не дасть нормально просуватися, навіть на техніці.
