Кожен наш щасливий літній день омитий кров’ю героїв, які боронять нас на передовій. В громади Вінниччини прийшли звістки про загибель Андрія Войцеховського, Сергія Сапливого, Олексія Родіна, Романа Колібабчука, Олексія Назаренка, Максима Данчука та Василя Шевчука,повідомляє I-VIN.INFO.
Теплицька громада з глибоким сумом зустрічає ще одного Героя, який поклав життя за Україну. 5 липня 2025 року на фронті загинув молодший сержант Андрій Миколайович Войцеховський. Разом із побратимом Іваном Бартєнєвим він до останнього подиху боронив Батьківщину.
Андрій народився 29 квітня 1976 року в Мелітополі. Після служби в армії переїхав до Енергодара, працював на підприємстві, виховував двох доньок. Його бойовий шлях розпочався ще у 2014 році. Пройшов Піски, Авдіївку, Маріуполь, Бахмут. У складі 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» захищав Україну з перших днів повномасштабного вторгнення. Був неодноразово поранений, але щоразу повертався в стрій.
14 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України,
героїчно загинув солдат Сапливий Сергій Сергійович, водій-електрик. Він народився 1 червня 1991 року у Крижополі. Своє життя Сергій віддав поблизу населеного пункту Нова Січ Сумського району Сумської області, стримуючи збройну агресію російської федерації.
14 липня 2025 року трагічно загинув, житель села Лука-Мелешківська, захисник України Родін Олексій Миколайович.
Сьогодні, 21 липня, Вінниця прощалася зі стрільцем Романом Колібабчуком.
Роман Колібабчук мобілізувався до Збройних сил України торік восени. Боронив суверенітет та незалежність України у лавах 155-ї окремої механізованої бригади іменні Анни Київської. Був стрільцем-помічником гранатометника. Загинув 25 травня поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області. Йому було 43 роки.
Народився Роман Колібабчук у Вінниці 8 вересня 1981 року. Після навчання у 18-й загальноосвітній школі та професійно-технічному училищі №19 (тепер ДПТНЗ «Вінницьке вище професійне училище сфери послуг») все життя працював на будівництві. Разом із дружиною проживав у селі Демидівка Вінницького району. Був батьком для п’яти дітей,
із яких двоє – прийомні.
«Роман тонко відчував людей, музику, природу… Любив дітей, був гарним сім’янином, – розповідає мати Небесного Воїна Катерина Семенівна. – Всі, хто знали Романа, відгукуються про нього лише як про позитивну, світлу та добру людину …».
Вінниця 20 липня проводжала в останню путь двох Захисників України: Олексія Назаренка та Максима Данчука. Обоє чоловіків полягли торік у боях за Україну на донецькому напрямку.
Олексій Назаренко добровольцем став у стрій на початку повномасштабного російського вторгнення. Спершу у званні штаб-сержанта проходив службу у Вінницькому ОТЦК та СП, а згодом брав участь у бойових діях у складі 59-ї окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Загинув при виконанні військового завдання 14 травня 2024 року поблизу села Первомайське (тепер Авдіївське) Покровського району. Йому було 47 років.
Народився Олексій Назаренко 30 березня 1977 року. Його дитинство та шкільні роки промайнули у селі Лаврівка Вінницького району. Професійну освіту здобув у Вінницькому національному аграрному університеті. У мирному житті працював майстром у різних будівельних компаніях та підприємствах міста.
«Олексій мав золоті руки. Робив усе: перекривав дахи, встановлював опалення та сантехніку. А ще був дуже хорошою людиною, люблячим сином, чоловіком та батьком…» – розповідає дружина полеглого воїна Людмила.
Максим Данчук долучився до війська торік. Обіймав посаду гранатометника стрілецького взводу 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Воював на донецькому напрямку. Свій останній бій прийняв 14 жовтня 2024 року поблизу міста Гірник Покровського району. Життя воїна обірвалося у 38 років.
Народився Максим Данчук у Вінниці 18 серпня 1986 року. Закінчив 11 загальноосвітню школу та Вище художнє професійно-технічне училище №5. Останніми роками перед мобілізацією працював в аграрній сфері та займався волонтерською діяльністю: плів сітки, передавав одяг, продукти.
«Максим допомагав усім та завжди. Був готовий віддати нужденному останню копійку. Не пошкодував і свого життя у боротьбі за Україну, – каже сестра загиблого оборонця Марина. – Це жахлива втрата для нашої родини, а особливо для матері, для якої Максим був опорою та піклувальником…».
Липовецька громада втратила ще одного свого захисника, вірного сина України, липівчанина, Василя Івановича Шевчука, 04.01.1996 року народження.
17.07.2025 р. , проявляючи стійкість та мужність, будучи вірним Присязі, він загинув у бою на Сумському напрямку.
Оператор 1 гр, спеціального призначення, 1 роти спеціального призначення 1 загону спеціальних операцій, старший солдат
З травня 2024 року Василь ШЕВЧУК з гідністю ніс військову службу, вірив у Перемогу та цілісну, вільну Україну й віддав найцінніше за свою мрію – життя. Він загинув зі зброєю в руках, до останнього подиху захищаючи свою рідну землю.
Читайте також, у лікарні помер постраждалий від російського удару по Вінниці.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
