Війна й далі забирає життя українських захисників. До громад Вінниччини знову надійшли трагічні звістки. Стало відомо про загибель ще шести Героїв: Петра Худика, Івана Зелінського, Олександра Чернишова, Вячеслава Вегера та Олександра Ніконовича.
Вінниця проводжає Петра Худика. Він став у стрій торік восени. Воював у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Бойові завдання Герой виконував на запорізькому та донецькому напрямках на посаді розвідника-навідника. Загинув хлопець 27 липня поблизу села Бойківка Покровського району. Воїну навічно залишилося 36 років. Вдома на нього чекали матір та брат. Народився Петро Худик у Вінниці 6 січня 1989 року. Після закінчення 2-ї загальноосвітньої школи здобув професійну освіту. Працював у сфері ремонту та обслуговування автомобілів.
Літинська територіальна громада повідомила про загибель Зелінського Івана Олександровича, 1998 року народження. Загинув Герой 05 серпня 2025 року, під час виконання військового обов’язку із захисту суверенітету та територіальної цілісності України, внаслідок ворожого удару FPV-дроном.
Сталося це на позиції підрозділу поблизу населеного пункту Варварівка, Чугуївського району Харківської області. Іван Зелінський був старшим сапером-гранатометником інженерно-саперного взводу 2-го механізованого батальйону старшим солдатом ЗСУ.
Кунянський старостинський округ Гайсинської громади сьогодні, 08 серпня 2025 року, провів в останню путь померлого захисника, старшого солдата Національної Гвардії України - Олександра Олексійовича Чернишова.
Олександр народився 04.01.1997 року у с. Куна. Закінчив місцеву сільську школу. Середню професійну освіту здобув у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг. Як справжній чоловік відслужив строкову службу у військовому підрозділі НГУ у м. Дніпро. У 2018 році підписав контракт у військовій частині м. Калинівка та служив у 14 бригаді спеціального призначення Національній Гвардії України «Червона калина». Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. У жовтні 2023-го одружився та став татом сина.
Захисник служив на посаді зовнішнього пілота (оператора) БпЛА 2-го відділення розвідувальних безпілотних комплексів спеціального призначення 2-го батальйону оперативного призначення,
оперативно-тактичного з’єднання 1-го корпусу Національної Гвардії України.
Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Київщини, пройшов запеклі бої на Луганщині та Донеччині, де неодноразово отримував бойові поранення.
Останній бойовий вихід у складі свого бойового підрозділу Олександр здійснив на Покровському напрямку. Під час виконання бойового завдання зі стримування збройної агресії рф неподалік від населеного пункту Мирноград Покровського району на Донеччині отримав важкі тілесні опікові поранення 27 липня 2025 року,
Серце воїна зупинилося 05 серпня 2025 року.
За період служби Олександр був нагороджений медалями «Захиснику Вітчизни» та «Ветеран війни». У бійця залишилися мати, батько, сестра, дружина та однорічний син.
Підтвердилася загибель земляка, жителя міста Калинівка, Вячеслава Васильовича Вегери. Чоловік із жовтня 2024 року вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання.
Вячеслав народився 8 квітня 1982 року в Калинівці. Там пройшло його дитинство, юність і доросле життя. Навчався у Калинівській загальноосвітній школі №1,
працював інспектором у ТОВ SGS, був порядною, доброю і відповідальною людиною.
До лав Збройних Сил України Вячеслава мобілізували 6 червня 2024 року. Він боронив Україну від російських окупантів на сході країни. Під час боїв у Покровському районі Донецької області зв’язок із ним зник, і з 4-го жовтня 2024 року Вячеслав вважався зниклим безвісти. Нещодавно офіційно підтвердилася його загибель. У Героя залишилися дружина, донька, батько та сестра.
Тростянецька громада провела в останню путь свого Захисника – Олександра Анатолійовича Ніконовича, який пішов з життя у віці 46 років.
Олександр народився і виріс у Тростянці, навчався та працював. Його знали як щиру, відкриту людину, яка завжди була готова підтримати та допомогти.
Призвали на військову службу Олександра 23 грудня 2024 року. Воїн, молодший сержант, старший стрілець-оператор 21-ї окремої механізованої бригади, він сумлінно виконував свій обов’язок, захищаючи Україну на фронтах Сумщини та Курщини.
26 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Запсілля (Сумська область) Олександр загинув.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
