Громади Вінниччини вкотре сколихнули трагічні звістки. Стало відомо про загибель ще шістьох вінничан: Олександра Моруга, Віктора Коваленко, Василя Василюка, Віталія Герасимчука, Олега Гардецького, Петра Поблоцького та Олексія Вербоватого, повідомляє I-VIN.INFO.
Скорботна звістка надійшла в Оратівську громаду.
Обірвалося життя жителя села Мервин, Захисника України, Моруги Олександра Васильовича 11-го березня.
Воїн народився 12-го вересня 1984 року народження.
Олександр був кулеметником першого відділення охорони. Був призваний на військову службу по мобілізації 22 червня 2024 року, мужньо ставши на захист рідної землі.
Прийшла чорна звістка до Якушинецької громади. Загинув житель села Дашківці – Віктор Петрович Коваленко.
Віктор народився 26-го листопада 1974 року.
Закінчив Прибузьку школу-інтернат, після якої пішов на службу до лав збройних сил в 1992 році. Працював по найму допомагав людям обрізка та зрізання високих дерев.
У воїна залишилася цивільна дружина Ірина Іванівна, діти Ярослав, Мар’яна та Владислав.
Був призваний боронити Україну 7 серпня 2023 року. Служив розвідником-мінером третьої групи спеціальної розвідки військова частина А 14 45.
Мужньо виконував військовий обов’язок за свободу і незалежність українського народу, виконував бойове завдання в районі населеного пункту Воздвижівка Пологівський район Запорізька область.
10 березня 2026 року загинув внаслідок ураження противником керованою авіаційною бомбою.
Після двох років невідомості підтвердилася загибель Василя Василюк з Ксаверівки.
Василь народився 5 січня 1984 року в селі Павлівка Погребищенського району. У 1991 році пішов до місцевої школи. Після її закінчення вступив до Вищого професійного училища №42 міста Погребище, де здобув професію кухаря-кондитера. Виконавши свій обов’язок перед державою під час строкової служби в лавах Збройних Сил України, Василь повернувся до цивільного життя та знайшов своє справжнє покликання – ковальство.
У 2009 році переїхав до в село Ксаверівка. Разом із братами він заснував власну кузню. У 2018 році, окрім улюбленої ковальської справи, розпочав трудову діяльність у ТОВ ВКФ «Сенс ЛТД», де згодом обіймав посаду старшого оператора АЗС. Колеги цінували його за відповідальність та професіоналізм.
У 2011 році зустрів свою майбутню дружину Любов.
Народилися дві красуні донечки: Олександра та Анастасія. Разом із сім’єю Василь розпочав будівництво власного будинку, власноруч створюючи родинний затишок.
З початком повномасштабного вторгнення росії Василь Васильович не зміг стояти осторонь. Спершу він обороняв рідне село у складі місцевої ДФТГ, а згодом після мобілізації став старшим стрільцем-оператором у 411-му окремому стрілецькому батальйоні (військова частина А4689).
Разом із побратимами Василь мужньо виконував бойові завдання на сході України – поблизу міста Лиман Донецької області.
Пройшов найтяжчі випробування на важких напрямках фронту Донецької та Луганської областей за зразкову службу, мужність та вірність присязі був неодноразово нагороджений подяками від командира батальйону, а також отримав почесний нагрудний знак 411-го ОСБ «За мужність та хоробрість».
У травні 2024 року, родина отримала звістку – Василь Василюк вважався зниклим безвісти. І зараз підтвердилося, що Герой загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Донецької області.
До Ободівської громади «на щиті» повернулися двоє Героїв.
Захисник України Віталій Герасимчук повернувся до громади 13-го березня.
Мав звання – молодший сержант, оператор безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини А7400.
Віталій Герасимчук загинув 1 березня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Єгорівка Пологівського району Запорізької області.
У селі Карбівка провели в останню путь Захисника України – Олега Вікторовича Гардецького.
Олег народився 11 лютого 1986 року у селі Шиманівка на Тепличчині. Там закінчив школу. З юних років був працьовитим, після навчання одразу почав працювати, допомагав родині та був надійною опорою для матері. Згодом родина переїхала до села Карбівка.
Після початку повномасштабної війни у червні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив матросом-розвідником-далекомірником у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського.
З жовтня 2024 року зв’язок із воїном обірвався, і тривалий час він вважався зниклим безвісти. Лише після репатріації тіл та проведення ДНК-експертизи було встановлено його особу.
Стало відомо, що 16 жовтня 2024 року Олег Гардецький загинув у бою поблизу населеного пункту Зелений Шлях Курської області рф внаслідок мінометного обстрілу.
Трагічна звістка прийшла до Ямпільської громади.
Тривалий час Петро Поблоцький вважався зниклим безвісти і лише тепер Ямпільська громада отримала офіційне підтвердження його загибелі.
Петро був рядовим, гранатометником 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону однієї із військових частин.
Проте воїн загинув 24-го жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Новоівановка, Суджанського району, Курської області, під час виконання бойових завдань.
Вінниця 16 березня проводжала в останню путь оборонця України Олексія Вербоватого.
Вінничанин Олексій Вербоватий брав участь в АТО/ООС , а також захищав суверенітет і територіальну цілісність держави з початком повномасштабної російської агресії. Свій останній бій воїн прийняв 13 березня під час виконання бойового завдання поблизу міста Слов’янськ Краматорського району Донецької області.
Наказом командування Олексію було присвоєно чергове військове звання – капітан (посмертно). Йому назавжди залишилось 32 роки.
Народився Олексій Вербоватий 9 липня 1993 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №8 обрав для себе правничий фах, сходинками до здобуття якого стали Коледж економіки і права Вінницького кооперативного інституту та Національна академія внутрішніх справ. З 2012 по 2017 роки проходив службу за контрактом у 40-у полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України. Потім – на посадах сержантського та старшинського складу в підрозділах регіонального органу СБУ. А у 2024 році за покликом серця продовжив службу на офіцерських посадах у регіональному підрозділі Центру спеціальних операцій «А» СБУ в УСБУ у Вінницькій області.
Був одружений. Виховував донечку та сина, яким зараз 13 та 4 роки. Із війни на Олексія також чекали батьки і сестра.
Читайте також: Вперше за війну: уламки ворожого дрона впали в центрі Києва
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
