Скандал навколо луганського торгового центру «Манго», який виник після витіснення російською компанією «Вертикаль» місцевих бізнесменів, став публічним проявом процесу, який триває на окупованій Луганщині вже кілька років. Йдеться не про окремий конфлікт бізнес-інтересів, а про системний перерозподіл комерційної нерухомості – від локальних структур, що запускали захоплені об’єкти, до великих компаній, пов’язаних із російським капіталом і владою. Родина прем’єр-міністра Башкортостана, бізнес-інтереси брата Наталії Королевської та інші приховані бенефіціари бізнесу в окупації – у фокусі розслідування «Фарватер.Схід».
Після російського вторгнення найбільші торгові об’єкти регіону – від торгового центру «Астрон» у Сіверськодонецьку до гіпермаркетів «Metro» та «Епіцентр» у Луганську – не припинили існування, а були перезапущені під новими брендами та операторами. Аналіз російських реєстрів і корпоративних зав’язків показує, що за цими змінами стоїть багаторівнева модель: спочатку активи переходять під контроль локальних або напівлокальних компаній, після чого найбільш прибуткові з них передаються структурам,
зареєстрованим у Росії або пов’язаним із великим девелоперським бізнесом. Це розслідування показує, як працює ця система – на прикладі торгового центру «Астрон», перетвореного на «Аструм Mall», конфлікту навколо «Манго» та мереж супермаркетів, що зайняли місце українського ритейлу.
«Аструм Mall» замість «Астрона»: провладний російський девелопер заходить у захоплену нерухомість Сіверськодонецька
Після окупації Сіверськодонецька, у місті відновив свою роботу тільки один торговий центр – «Астрон». Утім, давно знайомий мешканцям міста комплекс «змінив вивіску» і працює тепер під російським брендом «Аструм Mall» . Він не має жодного відношення до довоєнної структури власності, однак добре відомий на російському ринку комерційної нерухомості.
Це перейменування не є формальністю. Бренд «Аструм Mall» закріплений у російській юрисдикції як товарний знак і використовується для позначення торгових об’єктів, що входять до орбіти керуючої компанії «Аструм Недвижимость». Саме ця структура спеціалізується на управлінні комерційною нерухомістю – від контролю над торговими площами до роботи з орендарями та організації грошових потоків.
За даними російських реєстрів, ТОВ «УК «Аструм Недвижимость» зареєстроване у Московській області і формально має мінімальний статутний капітал у 10 тисяч рублів. Водночас компанія демонструє сотні мільйонів рублів обороту і виступає як оператор значного портфеля торгової нерухомості. Єдиним засновником виступає інша юридична особа – ТОВ «Развитие», що створює додатковий рівень корпоративного екранування і ускладнює пряму ідентифікацію кінцевих бенефіціарів.
Однак ці зв’язки відновлюються через ширший бізнес-контур. «Аструм Недвижимость» входить до орбіти девелоперської групи «Гранель», яка працює на федеральному рівні і спеціалізується, зокрема, на житловій забудові та комерційній інфраструктурі. Саме через цей контур стає очевидним політичний вимір проєкту.
Група «Гранель» пов’язана з родиною Андрія Назарова, який нині обіймає посаду прем’єр-міністра Республіки Башкортостан.
У структурі бізнесу ключові ролі відіграють його найближчі родичі: син Назарова залучений до напрямку комерційної нерухомості, а члени родини та пов’язані з ними особи фігурують серед власників і партнерів компаній,
що контролюють девелоперські активи. Через партнерські зв’язки до цієї групи входить і Ільшат Нігматуллін, співвласник «Гранель».
У російських джерелах ми знайшли матеріали майже 20-річної давнини, які побіжно згадують Нігматуліна як зятя Назарова, який на той час був ще депутатом російської Госдуми. Сестра Назарова – Світлана (дружина Нігматуліна) також «у темі», що видно із даних єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ.
У такій конфігурації «Аструм Mall» у Сіверськодонецьку перестав бути локальним проєктом. Це індикатор більш глибокого процесу: йдеться про включення захопленого торгового центру у систему управління нерухомістю, яка формується бізнесом, наближеним до російської політичної еліти. І такий випадок далеко не поодинокий.
«Манго» замість Metro: як великі активи переходять до зовнішнього капіталу
Колишній гіпермаркет Metro Cash & Carry у Луганську після окупації не зник – він змінив функцію і власника. Згодом його було відновлено і перезапущено під новою назвою – торговий центр «Манго».
Першим оператором цього об’єкта стала місцева компанія «ТК «Вояж»,
відома в окупації ще з 2015 року. Вона представляє на Луганщині найбільшу мережу супермаркетів «Матрьошка». Її обличчям та директором є екс-заступник луганського міського голови та колишній лідер міської організації соціалістичної партії України Генадій Тараканов. Правда, тепер Тараканов очолює в окупації луганський «республіканський» осередок «Справедливой России».
Саме «Вояж» свого часу отримав в управління постраждале внаслідок боїв приміщення торгового центру «Метро», інвестував ресурси у його відновлення і забезпечив запуск роботи під маркою «Манго». По суті, «Вояж» виконав функцію первинного оператора: повернув об’єкт у робочий стан і інтегрував його у нову економіку.
Однак цей контроль виявився лише проміжним етапом. Після того як об’єкт був включений до системи так званого «державного майна» РФ, окупаційна адміністрація оголосила новий конкурс на право оренди. Переможцем стала компанія «Вертикаль», зареєстрована у Ростові-на-Дону.
Рішення означало фактичну зміну рівня контролю. Якщо «Вояж» був локальним оператором, то «Вертикаль» представляє вже зовнішній – російський бізнес.
Судові рішення підтвердили право нового орендаря, після чого почався процес витіснення попереднього оператора з об’єкта, який той сам і відновив. Конфлікт швидко вийшов у публічну площину. Працівники торгового центру заявляли про загрозу закриття і втрату роботи, однак це жодним чином не вплинуло на росіян: тиждень тому «Вояж» отримав виконавчі листи «на виїзд».
Цей кейс дозволяє побачити механізм у завершеному вигляді. На першому етапі великі об’єкти перехоплюються і передаються локальним структурам, які запускають їх у роботу. На другому – після легалізації і стабілізації – вони переходять під контроль компаній, зареєстрованих безпосередньо в Росії. Історія Metro, перетвореного на «Манго», показує цю модель у чистому вигляді. Найбільш цінні об’єкти у підсумку концентруються в руках олігархату, тоді як локальні структури поступово витісняються на узбіччя бізнес-процесів.
Корпоративна вуаль: як російські компанії приховують старих бенефіціарів
Експансія російського капіталу не завжди відбувається шляхом прямого відсторонення місцевих гравців, як це сталося з «Вояжем» та ростовською «Вертикаллю».
Інший, набагато більш заплутаний сценарій реалізований навколо колишнього українського будівельного гіпермаркету «Епіцентр», який знаходився в Луганську за адресою вулиця Андрія Ліньова, 124.
Після переходу міста під контроль проросійських сил, цей гігантський торговельний майданчик був перезапущений під назвою «Стройцентр». Юридичним оператором цього активу наразі виступає однойменне ТОВ «Стройцентр». Компанія була зареєстрована ще 21 липня 2021 року, а в російську податкову систему була інтегрована Міжрайонною інспекцією ФНП № 2 по ЛНР, закріпивши за собою ту саму фізичну адресу, де раніше працював «Епіцентр».
Масштаб діяльності «Стройцентру» вражає не менше, ніж імперія «Вояжу». Згідно з фінансовою звітністю, у 2023 році компанія мала 337 офіційно працевлаштованих працівників, а її виручка складала ₽1,7 мільярда. До 2024 року фінансові показники продемонстрували стрімке зростання, і обсяг виручки досяг ₽2,4 мільярда.
Однак справжня інтрига цього розслідування полягає не в прибутках компанії, а в тому, хто є її бенефіціарним власником. Аналіз виписки з ЄДРЮЛ виявляє несподівану корпоративну структуру.
Єдиним засновником ТОВ «Стройцентр», який контролює 100% статутного капіталу в розмірі ₽10 мільйонів, є не місцевий бізнесмен чи луганська компанія, а юридична особа з території Російської Федерації – ТОВ «Універсал-Юг».
Як видно з аналізу даних, ТОВ «Універсал-Юг» зареєстроване у місті Краснодарі. Найбільш разючою аномалією є профіль цієї материнської компанії: її основним видом діяльності є «Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами». Той факт, що краснодарська компанія з продажу кави та чаю є єдиним стовідсотковим власником величезного будівельного гіпермаркету в окупованому Луганську, є класичною ознакою використання корпоративної прокладки для приховування реального руху капіталу. Лише у 2021 році до профілю «Універсал-Юг» були поспіхом додані додаткові види діяльності, пов’язані з будівництвом та розбиранням будівель, щоб легалізувати зв’язок зі своїм луганським активом.
Останній елемент цієї головоломки розкривається при аналізі кінцевих бенефіціарів краснодарської компанії. Директором та головним власником ТОВ «Універсал-Юг» є Якубовський Олександр Леонідович.
Саме він раніше фігурував у журналістських розслідуваннях як людина, що має глибокі зв’язки з бізнес-групами, наближеними до колишньої української політикині Наталії Королевської.
Ланцюг власності колишнього гіпермаркету «Епіцентр» чітко розкриває механізм використання російських компаній із непов’язаним профілем діяльності для приховування реальних бенефіціарів, тісно пов’язаних із довоєнними політичними та економічними елітами регіону. На відміну від кейсу з Metro, де відбулося пряме зовнішнє поглинання, тут ми бачимо складну стратегію мімікрії. Довоєнні бізнес-групи створюють російські юридичні особи у безпечних регіонах, через які офіційно купують або засновують операторів на окупованих територіях. Ця архітектура дозволяє їм зберігати контроль над прибутковими активами, повністю інтегруючись у російське правове та податкове поле, і водночас виводити мільярдні прибутки подалі від зони нестабільності на захищені рахунки в РФ.
