У 7-му корпусі ДШВ, що тримає оборону на Покровському напрямку, розповіли NV, що таке кіл-зона і чому вона постійно збільшується.
Ледь не кожний ранок на Покровському напрямку зараз починається однаково — з підготовки росіян-штурмовиків до чергової порції атак. А потім за Гришиним, селищем на північний захід від фактично окупованого росіянами Покровська, починають йти по посадках чи руслами річок невеликі — по дві-три людини — групи окупантів. Вони намагаються проскочити небезпечні ділянки, поки їх не побачили українські оператори FPV-дронів. Але, як розповіли NV у 7-му корпусі Десантно-штурмових військ (ДШВ) ЗСУ, який тримає оборону на цій ділянці, зазвичай ворогові це не вдається. Росіян нищать з неба, але вони продовжують йти хвилями — до самої ночі.
Тут, на одному з найбільш гарячихрайонів бойових дій на фронті, де ворог з півдня намагається підійти до «поясу фортець» Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка, вітчизняний Генштаб протягом квітня фіксує по декілька десятків подібних штурмів за день. Це не великий наступ, а конвеєр дрібних атак. Просування ворога при цьому мінімальне:
більшість його груп гинуть на підходах. Головна причина цьому, — те, що фронт давно перестав бути лінією. Він перетворився на глибоку смугу безперервного знищення, так звану кіл-зону, яка незримо простягнулась по обидва боки формальної зони бойового зіткнення.
Сергій Лефтер, офіцер пресслужби 7-го корпусу ДШВ, пояснює, що лінію фронту зараз коректно було б називати contested zone — спірна територія без чітких меж, яка починається з першого метра, куди зайшов ворог. А навколо неї формується кіл-зона, що складається з декількох умовних районів.
Перший з них розташовується на декілька кілометрів по обидва боки від лінії зіткнення. Це межа дії FPV-дронів і аеророзвідки. Тут будь-яке пересування піхоти чи техніки небезпечне, бо якщо ворог помітить, це буде 100% шанс потрапити під одночасний удар десятків БПЛА.
Другий район, глибиною в 10−15 км — зона дронів середньої дистанції. Головна мішень тут — логістика: склади, автівки, маршрути підвезення. «Коли ураження по складах, по автівках стають інтенсивними — ротації зриваються, підвезення боєприпасів ускладнюється,
і фронт це відчуває стабільно», — пояснює Лефтер.
Від «ждунів» до middle-strike
Кіл-зона у нинішньому вигляді виникла під Покровськом, та й на інших ділянках довгого українсько-російського фронту, за останні півтора-два роки, — з початком масового використання дронів.
За словами Лефтера, все починалося з дронів із цифровим керуванням. Коли стало зрозуміло, що їх можна глушити засобами РЕБ, з’явилося оптоволокно.
Приблизно рік тому на Покровському напрямку оптоволоконні дрони стали, як каже офіцер, були «прям дуже небезпечними».
Ворог спрямовував так звані «ждуни» — дрони на оптоволокні - на 10−15 км від фронту, розміщував їх біля логістичних маршрутів і чекав: як тільки з’являлась ціль, оператор дистанційно підіймав БПЛА з землі й атакував. Згодом українці навчилися протидіяти, а саме оптоволокно стало дефіцитним і дорогим, що теж ослабило цю схему.
Зараз на фронті стає все більш масовим нове рішення — middle-strike: дрони, які б’ють на глибину 50−100 км. Українські Сили безпілотних систем (СБС) першими почали їх масово використовувати, — але їхні удари точкові,
розкидані по всій лінії фронту. Окремі частини, які відповідають за конкретну смугу, зацікавлений в іншому — системному ураженні ворожих цілей саме у своїй зоні. Тому 7-й корпус ДШВ розвиває власні middle-strike.
«Ми над цим працюємо, навіть збираємо гроші, — розповідає Лефтер. — Бо ворог не дурний — він багато речей переніс у глибину, і треба діставати їх там».
За словами офіцера, БПЛА корпусу тепер долітають через весь Покровськ на південь, у вражають ворожу артилерію, техніку, танки. «Знищити обварений [спеціальним захистом танк дроном складно, — зауважує співрозмовник редакції. — Але вражаємо, виводимо з ладу — і це все одно ремонт, техніка зникає з поля бою».
За останні пів року ефективність middle-strike помітно зросла. Тенденція, за словами Лефтера, однозначна: «Не за горами час, коли кіл-зона для ворога стане від нуля кілометрів до 50−100 км. Як мінімум логістику чи центри управління ми зможемо уражати на постійній основі».
16 квітня 1-й корпус Нацгвардії Азов заявив, що взяв під контроль ударними дронами всі ворожі логістичні шляхи навколо окупованого Донецька — Зугрес,
Андріївка, Старобешеве, Горлівка, Лисичанськ, Донецька кільцева, — саме на тій відстані від лінії зіткнення, про яку говорить Лефтер. «Не так давно окупанти відчували там себе у повній безпеці. Але відтепер всі військові цілі, які рухатимуться по дорогах навколо Донецька, будуть знищуватись. Безпечного тилу для окупантів не існує», — заявили в Азові. І додали, що активна робота БПЛА на цих маршрутах свідчить про неефективність російського контролю повітряного простору.
Але, застерігає Лефтер, Україна і Росія йдуть «приблизно паралельними треками» — і ключове питання не в тому, хто має технології, а хто швидше й ефективніше їх масштабує.
Паралельно розвивається і захист. Лефтер описує два напрямки: подавлення ворожих дронів і переведення логістики під землю.
«Почали виривати довгі тунелі, кількакілометрові, які дозволяють машинами заїжджати, довозити швидко й оперативно боєприпаси, провізію», — розповідає офіцер.
За його словами, ЗСУ працюють над цим на окремих ділянках.
І є об'єктивна проблема: прогнозувати розвиток технологій важко. «Ми можемо зараз почати щось робити — а воно через пів року вже буде недієвим», — визнає Лефтер.
Повертаючись до теми атак росіян під Покровськом, офіцер зауважує: хоча квітневі зведення Генштабу ЗСУ показують десятки штурмів на добу, але йдеться про атаки малих груп, які переважно гинуть на підходах до українських позицій. І жодного обвалу оборони немає. Бо кіл-зона працює проти атакуючих, — тобто, працює проти росіян.
