Головне управління розвідки Міністерства оборони України підбило підсумки роботи спецпідрозділу «Примари» за квітень 2026 року. Результати вражають: від високотехнологічних лабораторій на дахах штабів до ангарів із новітніми винищувачами — окупаційна інфраструктура півострова продовжує системно перетворюватися на брухт.
Протягом квітня 2026 року тимчасово окупований Крим став ареною для серії філігранних операцій українських розвідників. Метою атак стала єдина система виявлення загроз та координації дій ворога. Як повідомляють у ГУР, удари були спрямовані на те, щоб «осліпити» ворожу ППО, перервати зв’язок та позбавити авіацію агресора безпечних укриттів.
Удари по «очах» та «вухах» агресора
Ключовим досягненням місяця стало виведення з ладу радіолокаційних станцій (РЛС), які є основою контролю за повітряним та морським простором. Серед підтверджених цілей:
- РЛС «Подльот-К1»: сучасна станція, здатна виявляти малорозмірні цілі на низьких висотах;
- БРЛС «Вайгач» та «Балтика-Б»: морські радари, що забезпечували навігацію та охорону акваторії;
- РЕР-лабораторія: унікальна операція з ураження обладнання радіоелектронної розвідки безпосередньо на даху штабної будівлі Чорноморського флоту РФ.
Параліч безпілотників та зв'язку
Окрему увагу розвідники приділили придушенню засобів нападу ворога. Було знищено пункт комунікації та живлення ретранслятора БпЛА типу «Герань/Гербера», що значно ускладнило ворогу проведення терористичних атак дронами-камікадзе з кримського напрямку. Також під удар потрапили пости оптико-електронної розвідки (ОЕР) та системи спостереження «Сервал».
Втрати в авіації та логістиці
Попри намагання окупантів ховати техніку в захищених спорудах, «Примари» дістали ворога і там:
Уражено ангари-укриття з літаками Су-24 та Су-30, які здійснювали вильоти для ракетних ударів по материковій Україні.
Завдано удару по нафтобазі компанії ATAN, де було знищено резервуар із пальним, що призначалося для заправки військової техніки РФ.
Чому це важливо?
Квітнева кампанія ГУР демонструє перехід до стратегії повного виснаження окупаційного угруповання. Виводячи з ладу системи РЕБ та РЕР, українські сили створюють «сірі зони», в яких російська авіація та флот стають безпорадними перед наступними хвилями атак.
Крим дедалі більше стає для російської армії не «неприступним авіаносцем», а зоною постійної небезпеки, де навіть штабні будівлі не гарантують захисту від «Примар» української розвідки.
