Наприкінці минулого року Путін підписав Указ про «візу талантів». Студентські візи та візи талантів активно рекламуються посольствами Росії по всій Африці
Африканський континент знову з’являється у наших новинних стрічках. На цей раз приводом стала держава Малі, в якій базується один із підрозділів Африканського корпусу" Того самого, що створювався з колишніх учасників ПВК Вагнер та місцевих вихідців. Формування підконтрольне Міноборони РФ.
Наприкінці квітня корінний народ Малі та бойовики вбили місцевого міністра оборони. Саме він виступав за зближення з Москвою. Російські військові відступили з міста Кідаль. Це стало приводом для обурення у державі й звинувачень росіян у тому, що малійських солдатів залишили, аби «їх захопили у полон, як щурів». Безпосередньо для Африканського корпусу малійські події — своєрідна демонстрація зменшення впливу в країнах Африки.
Заманити в бій
Історія конфлікту у Малі багатошарова й довготривала, її розбирають спеціалісти-африканісти. Особисто мою увагу більше привернула новина, яка у ЗМІ з’явилась за місяць до подій у Кідалі.
За рівнем важливості не поступається малійській.
Експлуатується соціальна безвихідьУ березні міністр закордонних справ Кенії Мусалія Мудаваді приїхав у Москву, аби домовитись про припинення вербування кенійців для участі у війні Росії проти України. Кенія — далеко не єдина країна, в якій відбуваються подібні «кампанії». Зокрема Reuters писало: «У лютому Гана заявила, що 50 ганців загинули у війні в Україні після того, як їх «заманили в бій». До того ж міністр закордонних справ цієї країни зазначав, що цифра може бути вищою.
У ЗМІ почало з’являтись все більше результатів розслідувань про те, яким чином росіяни залучають африканців до війни. Крім того публікуються свідчення тих із них, кому вдалося втекти й повернутись додому. Або потрапити в український полон. Звісно, частину інформації, яку розповідають «найманці», не зайвим буде піддавати сумніву.
Читайте також:
Юрій Федоренко
Африканська ганьба Путіна
Особливо розповіді про «нам дали документ, але російської не знаємо, тому виявилось, що підписали контракт на службу». Ця версія неодноразово повторюється у розповідях іноземців,
які своїми історіями ділились у фільмі «Наемники» для проєкту «Хочу жить» (єдиний центр прийому заявок на добровільну здачу в полон військовослужбовців зсрф). До слова у таборах для військовополонених в Україні перебувають громадяни Сомалі, Сьєрра-Леоне, Того, Шрі-Ланки, Бразилії тощо. Цікаво розібратись до яких методів вдається країна-ворог, аби поповнити лави своєї армії. Там є чому здивуватись.
«Віза талантів» для штурмування
Серйозну журналістську роботу провело видання CNN. Вони проаналізували спілкування вербувальників у месенджерах, усі тонкощі маршруту, поспілкувались з африканськими найманцями. Російський «калачик» виглядав привабливо: «обіцяли підписний бонус у розмірі 13 тисяч доларів, щомісячну зарплату до 3 500 доларів та російське громадянство після закінчення служби». Насправді бійця чекатиме мінімальна військова підготовка, бої на передовій (подібних «найманців» називають «штурмове м’ясо»), а в чималій кількості випадків — расистські знущання, вилучення документів і банківської картки.
Одна справа, коли найманець знає, куди їде та що робитиме.
Інша — цивільне працевлаштування, за яким насправді приховуються бойові позиції. Експлуатується соціальна безвихідь, яка вимагає пошуку заробітків закордоном. І можливість отримати паспорт з «двоголовим», який для громадян країн Африки досі має магічний сенс. На це купилися тисячі.
Вербування відбувається усіма можливими шляхами. Пропагандистські ролики у соціальних мережах включно з TikTok, де проросійські африканці розповідають про усі принади Росії та місцевих заробітків. Рекрутингові агентства, які набирають персонал для роботи охоронцями, продавцями, працівниками готельної індустрії, водіями тощо. Нерідкісні випадки, коли приїхав у гості до знайомого, а він у слушний момент підклав тобі контракт на службу в армії РФ. З одним із таких туристів вийшло відео на фейсбук-сторінці 57-ї окремої мотопіхотної бригади ім. Гордієнка. До рекрутингу долучаються навіть спортивні агенти: пропонують поїздку до РФ для участі в змаганнях, а насправді людина опиняється на фронті. Якщо пощастить, в українському полоні. «Пощастить» дуже відповідне слово у цій ситуації.
Читайте також:
Ніна Хрущова
Втрати — від Казахстану до Китаю. У що Путіну вже обійшлася війна
Наприкінці минулого року Путін підписав Указ про «візу талантів». Він дозволяє іноземцям з «особливими професійними досягненнями» подавати документи та отримувати багаторазові ділові візи, а згодом і дозвіл на тимчасове проживання. До того ж володіти російською мовою необов’язково. «Вони повинні любити Росію. Їхнє рішення жити у нас має бути реалістичним і добре продуманим. І вони повинні мати освіту та навички, щоб приносити тут користь», — заявила депутат Госдуми та очільниця організації, яка допомагає іноземцям переїхати в РФ. Цікаве формулювання «приносити тут користь». Знаючи, чим дихає ця країна, не здивуюсь, якщо власник «візи талантів» буде «любіть Расію» в якійсь з лісопосадок на українсько-російському кордоні.
Студентські візи та візи талантів активно рекламуються посольствами Росії по всій Африці. Особливо активні вони в Ефіопії. Черги з сотень молодих чоловіків біля посольства в Аддис-Абеба привернули увагу місцевих ЗМІ. Більшість з них навіть не здогадується, де вони опиняться за кілька місяців.
Про найманців з Північної Кореї я вже писав. Але в тому випадку ситуація все ж відрізняється. Під час операції на Курщині північнокорейці отримували практичний досвід на полі бою і знання про «начинку» сучасного озброєння, яка важлива для їхньої країни. Вербування африканців — зовсім інша історія. Але фінал у ній схожий. Країна, яка описує неймовірні принади «роботи» розглядатиме того, хто на неї погодиться, лише як «штурмове м’ясо». Не більше.
