На тлі паливної кризи та блокади сухопутного коридору до Криму, які влаштовують окупантам останні кілька місяців Сили оборони України, почалися обережні дискусії про можливу деокупацію півострова.
Водночас експерти вже давно звертають увагу на велику гуманітарну проблему: після повернення до Криму Україна матиме справу не лише з відновленням влади, безпеки та зруйнованої інфраструктури. Одним із найскладніших питань стане статус та доля громадян росії, які оселилися на півострові вже після початку окупації у 2014 році.Точна їх кількість невідома: росія закрила значну частину демографічної статистики, а різні підрахунки включають різні групи — цивільних переселенців, військових, силовиків, посадовців та їхні сім’ї.
The Page розбирався, які існують пропозиції щодо вирішення цього питання.
Окупаційна влада Криму приховує кількість росіян, які заселили Крим
Представництво президента України в АР Крим ще у 2023 році оцінювало кількість прибулих у 500–800 тис. громадян рф. Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) також давала оцінку до 800 тис., одночасно вказуючи,
що близько 100 тис. українців залишили півострів. У 2025 році Представництво вже говорило про приблизно мільйон російських переселенців.
Андрій Клименко, керівник Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень та головний редактор BlackSeaNews, у коментарі The Page оцінює масштаби заселення півострову росіянами ще вище. За його розрахунками, станом на початок 2021 року до окупованого Криму переїхали близько 1,1 млн осіб із росії. Він вважає це не звичайною міграцією, а продовженням традиційної імперської практики зміни демографічного складу захоплених територій.
Переселення було стимульоване росією. УГСПЛ серед основних інструментів називає пільгову іпотеку, переведення до Криму військових, правоохоронців, посадовців, медиків, освітян і суддів із сім’ями, а також витіснення українців з півострова.
Андрій Клименко підтверджує масштабне житлове будівництво та дешеву військову іпотеку приблизно під 6%. За його словами, до Криму також приїжджали росіяни з Сибіру та інших регіонів рф, які купували квартири й будинки. Після деокупації вони ризикуватимуть втратити нерухомість через те,
що ці угоди Україна визнає незаконними.
Які підходи до проблеми понаїхавших до Криму пропонують українські експерти
Українська Гельсінська спілка з прав людини передусім формулює міжнародно-правову позицію. Правозахисники посилаються на статтю 49 Четвертої Женевської конвенції, яка забороняє державі-окупанту переміщувати частину свого цивільного населення на окуповану територію. Таким чином відповідальність за наслідки колонізації несе держава-окупант. Саме росія створювала стимули для переселення, забезпечувала житлом і пільгами, переводила на півострів силовиків та держслужбовців.
Також УГСПЛ, посилаючись на Римський статут Міжнародного кримінального суду, пояснює, що масове переселення росіян у Крим та депортацію українців звідти можна, ймовірно, кваліфікувати як воєнний злочин і злочин проти людяності.
Офіційні позиція Представництва президента України в АР Крим наступна: громадяни рф, які після 2014 року прибули до Криму не через українські контрольні пункти в’їзду-виїзду або порушили умови перебування, перебувають на території України незаконно, тому мають добровільно виїхати або бути видворені.
У 2022–2023 роках Таміла Ташева, яка тоді очолювала Представництво, уточнювала, що міжнародне право не дозволяє колективної депортації, тому рішення мають бути індивідуальними, з урахуванням гуманітарних винятків — дітей, змішаних сімей, родичів політв’язнів, адвокатів кримських політв’язнів, репатріантів із числа корінних народів або людей, які допомагали Україні.
Ташева також наголошувала на складності практичної реалізації: для десятків або сотень тисяч індивідуальних справ необхідно завчасно створити інфраструктуру. Йдеться про міграційну службу, відновлені українські суди та, імовірно, додатково уповноважені органи, здатні швидко ухвалювати рішення щодо видворення. Паралельно держава має підготувати військові адміністрації, кадровий резерв, механізми люстрації та відповідальності за колаборацію.
Естонський сценарій негромадян для Криму неможливий
Один із можливих орієнтирів — балтійський досвід. Після відновлення незалежності Естонія не надала автоматичного громадянства всім людям, які переїхали туди за радянських часів. Частина мешканців отримала статус іноземців або осіб із невизначеним громадянством,
а громадянство пропонувалося набувати через натуралізацію.
Але Андрій Клименко не підтримує перенесення цієї моделі на Крим. Надання великій групі переселенців статусу осіб без громадянства він виключає. Натомість Клименко говорить про необхідність масштабної перевірки, передусім силами контррозвідки: «треба встановити, хто ці люди, коли вони приїхали і що робили під час окупації».
Різниця полягає в контексті. Балтійські країни вирішували питання державності після розпаду СРСР. У Криму йтиметься про завершення міжнародно визнаної окупації, під час якої росія свідомо переміщувала своє населення на захоплену територію. Тому запропонований Клименком підхід ближчий не до створення довгострокового проміжного статусу, а до перевірки законності перебування та індивідуальних міграційних рішень.
Міжнародний тиск правозахисників почнеться одразу після деокупації Криму
Андрій Клименко переконує, що держава вже тепер має готуватися до деокупації півострова. Він вважає, що бажаним для України є добровільний виїзд частини російських переселенців ще до деокупації. Інакше, за його оцінкою,
Крим із мільйоном людей, які прибули після 2014 року, стане для України «проблемою на десятки років».
Клименко попереджає, що після деокупації міжнародні правозахисні організації можуть зосередитися на правах росіян, які втратять житло, роботу або можливість залишитися в Криму. «Якщо ми повернемо Крим з цим мільйоном росіян, ми отримаємо собі проблему на десятки років, тому що одразу тут будуть всі європейські і американські правозахисники, які будуть їх від нас захищати, якщо ми захочемо попросити їх повернутися додому», — наголошує експерт.
Саме тому він наполягає на публічному обговоренні проблеми вже зараз: люди, які активно співпрацювали з окупаційною адміністрацією, мають розуміти ризики й виїжджати до росії до моменту деокупації.
Найдієвіший сценарій для Криму — спецреєстр без права на майно та проживання
Найдетальніший із наявних українських підходів пропонує експертний документ «Майбутнє Криму: правове забезпечення та рекомендації до стратегій», підготовлений у середовищі Кримської платформи. Кримська платформа — міжнародний консультаційно-координаційний формат,
започаткований Україною у 2021 році для консолідації політики щодо деокупації та реінтеграції Криму. Документ поєднує безпекові, міграційні, гуманітарні та правові процедури.
Спочатку має бути створено спеціальний реєстр усіх осіб, виявлених на деокупованій території. Сам факт реєстрації не має давати автоматичного права на проживання, майно чи інший статус. Далі людям без законних підстав перебування в Україні пропонується надати можливість добровільно виїхати. Для тих, хто не виїде, має діяти спеціальний порядок видворення з різними строками та процедурними гарантіями, з урахуванням сімейних обставин і норм міжнародного гуманітарного права.
Ця модель також чітко відділяє міграційне питання від кримінальної відповідальності. Особи, причетні до воєнних злочинів, колаборації, репресій, окупаційної адміністрації чи інших злочинів, мають проходити не лише міграційні процедури, а й індивідуальне розслідування та судовий розгляд.
Отже, спільний знаменник позицій такий: не колективна депортація, але й не автоматичне збереження прав для людей, які незаконно переселилися до Криму. Базова схема — завчасна підготовка законодавства, облік, індивідуальна перевірка, добровільний виїзд або видворення, окремі гуманітарні винятки та окремо кримінальна відповідальність для причетних до окупації.
