Вкотре до громад Вінниччині дійшли трагічні звістки. Стало відомо про загибель ще вісьмох вінничан: Володимира Агапія, Андрія Шевченко, Костянтина Ткачука, Дмитра Майстера, Андрія Харітоненка, Олександра Тютюра, Андрія Превара та Анатолія Нікуліци, повідомляє I-VIN.INFO.
Втратила свого земляка Могилів-Подільська громада.
Після тривалого очікування підтвердилася загибель, майстер-сержанта стрілецького батальйону ЗСУ – Володимира Агапія 1976 року народження.
15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області Володимир загинув внаслідок обстрілу ворожими військами. Довгий час він вважався зниклим безвісти і лише тепер його загибель підтверджено.
Тульчинська громада в жалобі.
Загинув Андрій Шевченко, 30 травня 1998 року народження, житель селища Крижопіль.
Воїн служив радіотелефоністом мотопіхотного спеціалізованого взводу мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону.
13 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області наш Герой-захисник віддав життя за Україну.
Білим журавлем відлетів у небо молодий юнак, йому було лише 26.
Вінниця 17 липня проводжала в останню путь Костянтина Ткачука.
Із минулого року воїн захищав Батьківщину у складі 120-ї окремої бригади територіальної оборони, де отримав позивний «Механік». Як досвідчений і майстерний водій, неодноразово здійснював ризиковані виїзди в найгарячіші точки бойових зіткнень Донецького напрямку. 1 липня поблизу Лиману Костянтин дістав тяжке мінно-вибухове поранення. Лікарі до останнього боролися за його життя, але, на жаль, врятувати не змогли. Серце воїна зупинилося 15 липня. Йому назавжди залишилося 30 років.
Костянтин Ткачук народився 10 червня 1996 року у Вінниці. Рідні розповідають, що він змалку захоплювався технікою. Після закінчення загальноосвітньої середньої школи №16 Костянтин вступив до профтехучилища №19, де опанував спеціальність автомеханіка. Працював за цим напрямом на різних підприємствах рідного міста. З появою молодшого брата Костянтин став для нього не лише опорою, а й найкращим другом і порадником. Також усе своє тепло він віддавав матері, дружині та маленькому сину,
якому зараз три роки.
До Жмеринки «на щиті» повернувся Дмитро Майстер.
Дмитро Майстер народився 31 липня 1986 року у Жмеринці. Він був наймолодшою дитиною в родині, де зростав разом зі старшим братом Віктором та сестрою Тетяною. Навчався у Жмеринській школі №4, де закінчив дев’ять класів.
З дитинства любив спорт, займався боротьбою, захоплювався риболовлею, збиранням грибів і футболом. У травні 2013 року Дмитро одружився з Надією. У подружжя народилася донька Аріна. Попри те, що згодом шлюб було офіційно розірвано, вони зберегли теплі людські стосунки заради доньки.
25 вересня 2024 року був мобілізований долав ЗСУ. Після навчання на Вінниччині проходив службу у складі військової частини А7400, 225-го окремого штурмового полку, був солдатом 2-го штурмового полку, 1-ї штурмової роти 1-го штурмового батальйону.
Під час виконання бойових завдань Дмитро неодноразово виходив на найнебезпечніші позиції. Наприкінці грудня 2024 року отримав осколкове поранення, проходив лікування у місті Лубни Полтавської області, але після одужання знову повернувся до своїх побратимів.
7 лютого 2025 року він вирушив на своє останнє бойове завдання поблизу населеного пункту Свердлікове Курської області. 15 лютого 2025 року, близько 13:50, під час виконання бойового завдання на позиції «Шаман», Дмитро Майстер отримав поранення, несумісні з життям.
Після 16 місяців результати ДНК-експертизи підтвердили особу загиблого з імовірністю 99,9%. Рідні також упізнали Дмитра за особистими речами та фотографіями.
Офіційно підтверджено загибель земляка Шаргородської громади – Андрія Харітоненка з Руданського (17.07.1998 - 29.12.2025).
Андрій служив стрільцем, помічником гранатометника аеромобільного батальйону.
29 грудня 2025 року його життя обірвалося під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Сіверськ Бахмутського району Донецької .
Шаргородська громада втратила капітана Олександра Тютюра із села Плебанівка.
Олександр Васильович народився 29 січня 1976 року. Його життєвий шлях був тісно пов'язаний із захистом Батьківщини - він пройшов крізь вогонь АТО, брав участь у бойових діях у різних гарячих точках.
Останнім часом ніс службу на посаді командира взводу охорони першого відділу Жмеринського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
15 липня 2026 року його серце раптово зупинилося.
Головний сержант Андрій Превар «на щиті» повертається в Липовецьку громаду.
Андрій народився 10 грудня 1977 року, житель Щасливої, інспектор прикордонної служби вищої категорії, начальник відділення автоматичних гранатометів прикордонної застави вогневої підтримки другого відділу прикордонної служби Державної прикордонної служби України.
Воїн загинув 13-го липня 2026 року в районі населеного пункту Рибальчине Вовчанської громади на Харківщині, яке перебуває в зоні активних бойових дій.
Війна забрала життя захисника Анатолія Нікуліци із Ободівської громади, жителя села Торканівка.
Воїн загинув 10 квітня 2023 року в районі населеного пункту Богданівка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Анатолій Іванович був солдатом, навідник-оператор 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти військової частини А 4279.
Читайте також: росія випустила по Україні ракети та понад 130 дронів
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
