Дефіцит бензину в Росії, спричинений українськими ударами по НПЗ та перебоями в постачанні, зачіпає вже не лише автомобілістів. У селах люди залишаються без пального для генераторів, не можуть зберегти продукти під час відключень світла та дістатися до аптек чи лікарень. Через нестачу бензину скорочують поїздки соціальні служби й благодійні фонди, які перевозять, зокрема, пацієнтів на гемодіаліз, а пошуково-рятувальним загонам доводиться відкладати виїзди та витрачати час у чергах на АЗС, дослідила редакція проєкту Радіо Свобода «Север.Реалии»
Навесні та влітку 2026 року Україна посилила удари по російській нафтовій інфраструктурі. Під атаками опинилися всі десять найбільших НПЗ країни, а в окремі періоди Росія втрачала понад чверть своїх переробних потужностей. Наслідки швидко позначилися на роздрібному ринку: до середини липня обмеження на продаж пального діяли вже у понад 50 регіонах. Влада запроваджувала ліміти у розмірі 20–30 літрів на одну заправку, талони та графіки обслуговування авто.
«Ніхто нам допомагати не збирається»На тлі кризи у більшості регіонів ще й заборонили запасатися бензином у каністрах.
«Поясніть, чим вам не вгодили каністри? Ми живемо в селі, де немає ні магазину, ні аптеки, ні транспорту до цих благ цивілізації. Усе життя ми приїздили на заправку за 30 км від нашого села раз на тиждень і заправляли бак та каністру, а то й дві на випадок відключення світла (для генератора). …Що нам робити без генератора? Готувати на вогнищі та зберігати продукти у погребі? Як доїхати до райцентру в магазини й назад? Чи, можливо, ви організуєте по селах громадський транспорт, підвіз продуктів та ліків? Полагодять усі лінії електропередач? Хто до наших потреб поставиться з «розумінням»?» – запитує в пабліку губернатора Новгородської області жителька одного з сіл.
«Нам, пенсіонерам, без бензопили чим дрова напиляти? У нас довгомір лежить, дрова до зими висохнути не встигнуть! Опалювати сирими та мерзнути взимку – і це лише через те, що наше керівництво далі свого носа та вікна службового авто нічого не бачить і розуміти не хоче? Вирішуйте ж проблему, блін!!! Запроваджуйте талони або дозволяйте хоча б 5-літрові каністри – у людей у селах мотоблоки, мотокоси,
генератори, зрештою!» – обурюється інший сільський житель Новгородської області.
«Як нам виживати? На роботу в місто тільки машиною можна доїхати, перший автобус іде пізніше. Ми не маємо можливості в робочий час стояти в чергах», – каже третій.
Альона (ім'я співрозмовниці змінене з міркувань її безпеки) живе в селі за 30 км від райцентру Любитино (Новгородська область) і каже, що без 95-го бензину життя її родини просто паралізоване.
– У мою машину інший лити не можна. Магазинів, аптеки, лікарів у нас у селі немає. До траси, де ходить автобус Любитино – Боровичі, 15 км пішки. Уявляєте, як це – 15 км із 6-річною дитиною? Я неодноразово писала і Дронову (губернатор Новгородської області – ред.) і в обласну владу – що нам робити? Відповідь, як завжди: зрозуміти, почекати, потерпіти. Мабуть, треба йти ловити рибу в річці та дичину в лісі, а лікуватися замовляннями й подорожником, – каже Альона.
У регіоні встановлений ліміт на одну завправку бензином – 20 літрів.
Заправка: видно, що бензину немає– Це сміховинно. До заправки туди й назад – це 10 літрів, плюс по Любитино поїздити.
Що залишається? А якщо наступного разу не буде бензину, доведеться кидати машину в Любитино? Ну й господарські потреби – мотоблок, бензопила, генератор, трактор. Електрика гасне стабільно, влітку без холодильників біда. Плюс я роблю сир – увесь продукт піде на смітник.
У Альони – кози, поні, ослик, кролики, кури, та ще й двоє коней на утриманні. І два гостьові будинки, їх теж треба утримувати. Ще одна стаття сімейного доходу – заготівля сіна на продаж: щоб його накосити, потрібне пальне.
При цьому вона просить не вказувати її ім'я та назву села.
– Коли я якось поскаржилася на погану дорогу й неможливість вивезти дитину ні в магазин, ні до лікаря, до мене оперативно приїхали з органів опіки. А поскаржишся, що не привезти корми тваринам, приїдуть із ветслужби. І це не перший випадок, так у нас закривають рот тим, хто багато базікає. Коли ми запитували, що нам робити – чиновники нам сказали, що треба було сидіти в місті, а не їхати в таку глушину. Ніхто нам допомагати не збирається. Обов'язки у нас є, а прав немає.
У Матвія із села Дубровка (Новгородська область)
36 соток землі, косити таку площу непросто.
– Я тримером кошу 4 дні, але це тільки 20 соток, решту трактор приїжджає викошувати, це поле без насаджень. Трактористу щоразу платимо 1500 рублів, і це ще знайомому з сусіднього села. Я працюю в Петербурзі, бензин звідти привожу, і сусідам, коли просять – там усе-таки простіше з пальним.
Дані Росстату показали черговий ріст цін на пальне в Росії
Ірина із села Новинка каже, що без запасу бензину в селі просто не вижити.
– Ось проста ситуація: майже три доби після урагану не було електрики, щоб урятувати продукти в холодильниках, доводилося бодай зрідка вмикати генератори. Це найголовніше. Зараз косою-литовкою, мабуть, ніхто вже не косить, у всіх тримери, вони теж на бензині. У нас тут немає зв'язку нормального, електропостачання, дороги жахливі, з медициною біда, до магазинів не дістатися, а тепер і можливість виїхати до райцентру на власній машині забирають! Про моторні човни я взагалі мовчу. Невже гнати на заправку катери та човни? Рибалки завжди привозили бензин у каністрах, але зараз про них ніхто не подумав.
Мешканці сіл обурюються,
що великі міста влада намагається бензином забезпечувати, а «на села вони просто плюнули».
– Ми – не Москва і не Пітер. Зараз іде заготівля дров, розчищення доріг від завалів, сінокіс. Усі прив'язані до генератора під час відключення електрики. Я живу в селі за 40 км від міста. Усе господарство тримається на привізному бензині, зазвичай у тебе щонайменше чотири каністри в запасі. Це правило для всіх, хто живе в селах, – каже Олександр з Комарово.
Україна «вже завадила» імпорту пального до РФ – Зеленський
«Заборону на продаж пального в каністри запроваджено для усунення зловживань та забезпечення бензином і дизелем жителів області», – пояснює Міністерство тарифів та енергетики Новгородської області.
«Завтра поїду на заправку з генератором і газонокосаркою, чоловік човен із мотором привезе, чудово вигадано», – обурюється місцева жителька.
«Як мені заправити трактор у полі? Мені що, на ньому їхати за кілька км? Якщо мене не заправлять, мої корови залишаться без їжі на зиму. А тример мені теж везти на заправку?» – пише інша.
Міністерство ЖКГ та ПЕК Новгородської області називає серед причин «тимчасової відсутності пального» – «тимчасові ремонтні роботи» на НПЗ та «різкий необґрунтований ажіотажний попит» на бензин,
запевняє, що питання перебуває на контролі, та пропонує інтерактивну карту, яка показує, де є пальне.
Карта-то є, а інтернету немає, при режимі «білих списків» вона не завантажується, обурюються люди.
«Прокурорську машину при нас сьогодні заправили до повного, і всіх чиновників теж явно не обділять. А ми – б*дло, мабуть, і мусимо ходити пішки».
«Класно, тепер будемо на всій ділянці руками траву прибирати... Розумнички. У самих-то, мабуть, є бензин на все. А ми так, шавки?» – обурюються люди в соціальних мережах.
«Насправді ситуація гірша»: що з дефіцитом пального в РФ та окупації – оцінка експерта– Ось кажуть ще, що треба відпустити ціни, і пальне одразу з'явиться. Уже з'явилися приватні заправки з 92-м бензином по 130 рублів, без черг, але хто заправлятиме машину за такою ціною? – запитує Анна з Івантєєвського поселення. – Якщо ціни злетять, селяни просто сядуть на дупу рівно, коли доїхати до міста й назад буде не 500 рублів, не тисячу, а дві. У місті є альтернатива, автобус, метро, а тут немає альтернативи.
На запитання про причини нинішньої кризи наші співрозмовники відповідають неохоче.
Багато хто ухиляється від відповіді або покладає відповідальність виключно на ЗСУ. Однак дехто говорить про те, що відбувається, відвертіше, пов'язуючи дефіцит пального не лише з українськими ударами, а й із рішеннями російської влади.
– У нас же реально йде війна. Мій племінник на фронті, у двох подруг – чоловіки. Мій чоловік теж пов'язаний із військовою галуззю. У мене в Кіришах подруга живе, її чоловік працює на НПЗ. Вони кажуть, що охорону таких об'єктів забезпечити дуже складно. Уся рідня у мене в Бєлгородській області, я прекрасно розумію, що у нас порівняно з ними – рай, – каже Анна.
При цьому вона теж просить не називати її прізвище й зауважує, що вважає те, що відбувається, «тимчасовими труднощами».
У новгородських пабліках деякі користувачі дозволяють собі різкіші формулювання:
«Розбомбили кілька НПЗ, от Росія за Путіна й занурилася у хаос. Йде війна, а наш уряд не в змозі нас убезпечити», – пише один із місцевих жителів.
Інший вигороджує губернатора: «Усе-таки не Дронов винен. Бомблять українці,
