Росія фактично намагається знову заблокувати українські морські порти. Цього разу відповідь України виглядає значно цікавіше, ніж просто спроба відбивати російські ракети. Київ б’є по Новоросійську і створює для Москви дзеркальну загрозу: якщо ви зупиняєте наш експорт - ми створюємо проблеми вашому.
І ставки тут величезні.
Україна експортує товарів приблизно на $40 млрд на рік, із них близько $24 млрд - аграрна продукція. Якщо Росії вдасться фактично заблокувати наші порти до кінця жовтня - середини листопада, потенційні втрати можуть сягнути $12,6 млрд. Тобто понад половину річного аграрного експорту країни.
Це не означає, що $12,6 млрд ми вже втратили. Це найгірший сценарій. Якщо нормальне судноплавство відновиться, наприклад, уже у вересні, втрати можуть становити близько $3 млрд. Але навіть ця сума для української економіки величезна.
Понад 90% морського експорту українського зерна та рослинних олій проходить через Одесу, Чорноморськ і Південний. Тому росіяни зараз б’ють не просто по причалах. Вони намагаються зламати весь ланцюг: елеватор - залізниця - склад - порт - судно.
І це дуже швидко б’є по всій аграрній економіці. Судновласники відмовляються заходити в українські порти або підвищують ставки. Дорожчають страхування та фрахт. Зерно залишається всередині країни, елеватори заповнюються, закупівельні ціни падають. Аграрії залишаються без грошей, а через кілька місяців виникає вже інше питання - за що фінансувати наступну посівну.
Тому удари по Новоросійську - це не просто помста за Одесу.
Це спроба змінити саму економіку цієї війни.
Новоросійськ для Росії - надзвичайно болюче місце. Через нього проходить близько 63% російського аграрного експорту - орієнтовно $25 млрд на рік. Через цей напрямок іде близько 20% нафтового експорту РФ. Загалом йдеться приблизно про $50 млрд товарів щороку, або близько восьмої частини всього російського експорту.
А тепер найцікавіше - через Новоросійськ проходить ще й близько 65 млн тонн казахстанської нафти на рік.
І ось тут у гру входять американці.
Видобуток нафти в Казахстані - це величезні інтереси Chevron та ExxonMobil. Тому Вашингтон нервує через українські удари по цьому маршруту не тому, що раптом почав переживати за російський порт.
Під загрозою опиняються великі американські гроші.
І саме це дає Україні дуже сильний аргумент.
Адміністрація Трампа хоче, щоб ми не створювали проблем для експорту казахстанської нафти через Новоросійськ. Добре. Але тоді виникає просте запитання: а хто змусить Росію припинити знищувати українські порти?
Тим більше, що можливості України захищати їх безпосередньо обмежені. Нам критично потрібні ракети-перехоплювачі. Коли їх не вистачає або постачання затримуються, Росія отримує можливість бити по нашій інфраструктурі значно ефективніше.
Тому Київ, схоже, вирішив перевернути ситуацію.
Якщо ми не можемо гарантовано закрити Одесу від російських ракет, потрібно зробити так, щоб Москва сама була зацікавлена перестати по ній стріляти.
А для цього необхідно поставити під загрозу те, що важливо для Росії.
Новоросійськ.
І паралельно - те, що важливо для США.
Казахстанську нафту.
Саме тому я цілком допускаю, що ця історія може закінчитися новою домовленістю щодо Чорного моря. І формула тут може бути дуже простою: ми не чіпаємо ваші порти та не створюємо загрози казахстанському нафтовому експорту - ви не чіпаєте наші порти та морський експорт.
Україна отримує можливість нормально продавати зерно та іншу продукцію. Росія - роботу Новоросійська. США - стабільний експорт казахстанської нафти та захист інтересів своїх компаній.
Власне, приблизно так із Росією і потрібно розмовляти.
Не просити Путіна не бити по українських портах. Не пояснювати йому, що це погано. Не чекати, поки Кремль раптом почне поважати міжнародне право.
Потрібно зробити так, щоб кожен удар по українському порту створював для Росії ризик отримати значно дорожчу проблему у відповідь.
Бо Москва чудово розуміє одну мову - ціну власних втрат.
І якщо Новоросійськ допоможе цю ціну сформувати, можливо, саме він зрештою і допоможе знову відкрити нормальне судноплавство в Чорному морі.
Першоджерело: Facebook сторінка автора
