Война

Як ЗСУ зірвали задум РФ. Що відомо про контрнаступ на Олександрівському напрямку

1 сен•Deutsche Welle

Стрілець із позивним "Роман" удвох із побратимом провів на позиціях 82 дні. У перші дві доби бійці пройшли 25 кілометрів - штурмували посадки, де ховалася російська піхота. "Заштурмували окопчик і пішли далі, - згадує "Роман". - Вперед-вперед, штурми-штурми".

Решту 80 днів військові тримали оборону в "лисячій норі", тісному окопі висотою в пів метра. Коли ставало нудно, грали в шашки, власноруч вирізані з картону. А ще вполювали й засолили надокучливого фазана. Той знімав мінні розтяжки, які мали стримувати російських піхотинців, що рухались назустріч.

"Найважче - зайти на позиції і вийти", - каже "Роман". Значна частина дороги пролягає через поля, які добре проглядаються безпілотниками, пояснює військовий. Для "Романа", як і решти побратимів, це було перше бойове завдання після мобілізації.

"Роман" - один із бійців 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади, які контрнаступають на Олександрівському напрямку на перетині Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей. У середині серпня головнокомандувач Збройних сил України Михайло Драпатий доповів президенту про успіхи операції,

яка триває з кінця січня 2026 року. У трьох областях Силам оборони вдалося звільнити 26 населених пунктів, або 745 квадратних кілометрів території. Як зауважили аналітики, це найбільша площа, деокупована з осені 2022 року.

Улітку 2025 року російські військові перетнули адмінмежу Дніпропетровської області, просунувшись від півдня Донеччини. Наприкінці того ж року стався прорив і в сусідній Запорізький області - росіяни окупували значну частину міста Гуляйполе. Напрямок на перетині трьох областей назвали на честь села Олександрівка, що на підступах до Покровського - важливого для логістики селища, куди прямувала російська армія.

Читайте також: Бої за посадки. Як армія РФ наступає на Дніпропетровщину

Не оборона, а просування впередНезважаючи на минулорічні втрати, на початку 2026-го фронт тут був досить сталим, розповідає "Юрист", заступник командира 3-го десантно-штурмового батальйону 82-ї бригади, яку взимку перекинули із Покровського напрямку в Запорізьку область. Тоді росіяни малими групами почали вклинюватись в українську оборону, і десантники мали відновити втрачені позиції,

важливі для оборони Запоріжжя й Дніпра.

"Певний час було дуже важко одночасно стримувати наступ противника і наступати самим, - розповідає "Юрист". - Задача, яка ставилась і досі стоїть, - це не стійка оборона, а постійне просування вперед".

Із "Юристом" ми говоримо на командно-спостережному пункті батальйону, великій фортифікацій споруді, звідки офіцери керують боєм. Сьогодні, коли на фронті відносно спокійно, вони координують безпілотник, що евакуює тіла загиблих. "Штурмові дії проводились з мінімальними втратами", - зауважує заступник комбата.

За його спостереженнями, на успіх контрнаступу вплинуло одразу кілька факторів. По-перше, Сили оборони наступали великою кількістю підрозділів, зокрема десантно-штурмових бригад і штурмових полків, й одночасно на всіх відтинках Олександрівського напрямку. Відповідно, росіяни не зосереджували ресурси в одному місці, а розтягували їх широким фронтом.

По-друге, українські військові мали схеми фортифікаційних споруд, які були побудовані для них, але зайняті росіянами під час наступу влітку минулого року. По-третє, контрнаступальну операцію довгий час тримали в таємниці.

"Ще місяць-півтора тому противник не розумів, де передній край, де ми тримаємо оборону і звідки починаємо вести штурмові дії", - додає "Юрист".

Водночас російські військові продовжують наступати назустріч українським штурмовикам. "Вони не проривають передній край, а намагаються проскочити між нашими штурмовими групами, - уточнює "Юрист". - Можливо, й зараз один, два, п'ятеро росіян сидять у нас в тилу, машуть прапорами і доповідають своєму командуванню, що певні населені пункти під їхнім контролем. Але фактично це не так".

На противагу цьому, українські штурмовики зачищають позиції на шляху до тилу росіян. Аби мінімізувати втрати, рух десантників супроводжують розвідувальні й ударні дрони, наголошує заступник командира батальйону "Юрист". А стрілець із позивним "Роман" згадує: його перша зустріч із російським піхотинцем не завершилась стрілецьким боєм. Натомість росіянина наздогнав й атакував український FPV-дрон.

Очі штурмовиківУ будинку за кілька десятків кілометрів від лінії фронту штурман із позивним "Манхеттен" керує великим бомбером Heavy shot. Він щойно вразив укриття російської піхоти у сірій зоні на Олександрівському напрямку.

"Вони були загрозою для наших штурмовиків", - пояснює "Дєсант", командир взводу ударних безпілотних літальних апаратів 82-ї бригади. Через нестачу людей сьогодні командир працює в екіпажі як штурман.

Бомбер повертається на злітно-посадковий майданчик, розташований ближче до лінії фронту, де працюють ще двоє бійців. Розділення екіпажу й керування бомбером з великої відстані можливе завдяки встановленій на нього супутниковій системі звʼязку Starlink, пояснює "Дєсант".

В очікуванні наступної команди пілот і штурман дивляться трансляцію з розвідувального дрона. Екіпаж іншого бомбера уразив будинок, де сиділи російські військові. Утім, один із них уцілів і намагається сховатись, тож на місце вилітає ще й FPV-дрон на оптоволокні. "Якщо потрібно буде розвалити цей будинок, вилетить наш бомбер", - каже "Дєсант". Та невдовзі його екіпаж отримує іншу ціль - один із ангарів фермерського господарства в сірій зоні, де може накопичуватись російська піхота.

"Ми - очі штурмовиків. Якщо є загроза, ми можемо їх попередити і знищити її, - каже "Дєсант", який у 2022 році також був штурмовиком.

- Тоді в нас такого не було. А зараз, із дронами, штурмовик бачить, що робиться попереду, і знає, куди й як іти. І, дійсно, він іде більш упевнено".

Тактична глибинаОкрім дронів, які не завжди можуть працювати через подавлення звʼязку або погодні умови, піхоту підтримує артилерія. Самохідно-артилерійський дивізіон 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка тримає оборону на Олександрівському напрямку ще до початку контрнаступу. Дивізіон має на озброєнні дві гаубиці - американську Paladin 155-го калібру й радянську Д-30 122-го калібру.

Командир артилерійського взводу з позивним "Кобра" переконаний: хоча артилерія не така точна, як дрони, їй усе ж вдається послабити наступ росіян, зокрема й за рахунок більшого радіуса ураження. "Один-два - пристрілочні, третій - вже можна писати "Амінь". Нема такого, що не вдається уразити ціль. Навіть якщо хтось виживе, то йому недовго лишиться. І нашій піхоті буде вже не так страшно підходити", - каже "Кобра".

Він згадує, як розрахунок взводу взяв полоненого - російський штурмовик зайшов у тил артилеристів,

не помітивши їхньої замаскованої гаубиці. Однак в умовах дронової війни ховати артустановки стає дедалі важче, зауважує командир самохідно-артилерійського дивізіону з позивним "Арден". "Артилерія противника уже майже не працює по наших вогневих засобах, - каже він. - В основному це FPV і Lancet. Бували випадки, коли й КАБи застосовували".

На Олександрівському напрямку гаубиці працюють в інтересах піхоти і штурмовиків, які наступають. Відповідно, б'ють по скупченню російської піхоти та її укриттях, транспорту та артилерії. Крім того, атакують російських дронарів та їхню інфраструктуру. "Для тактичної глибини кращих засобів, ніж артилерія, ще не придумали", - вважає командир дивізіону.

Головним результатом контрнаступу є не лише відновлення втрачених позицій, а й відволікання резервів росіян, переконаний "Арден". Окрім того, просунувшись у "тактичну глибину" росіян, штурмовики нанесли значну шкоду їхнім дронарям і артилеристам, які займали там позиції. Тоді ж російські військові залишились без системи супутникового звʼязку Starlink і певний час були дезорієнтовані,

додає "Арден".

Читайте також: Оптоволокно, кілзона та наземні роботи - як змінився фронт за чотири роки війни

Пошук протидійНа успіх контрнаступу вплинула й ефективна взаємодія між численними підрозділами, задіяними в операції, вважає військовий із позивним "Борода", головний сержант самохідно-артилерійського дивізіону 110-ї бригади. Її військові тримали оборону на позиціях, через які рухались штурмовики в напрямку російського тилу. "Нам потрібно було правильно увійти в комунікацію, щоби штурмовики розуміли, де знаходяться наші сили й засоби. Адже сіра зона була досить активна, і ворог міг бути навіть в наших тилах", - пояснює "Борода". Він переконаний, що наразі Силам оборони вдалося зірвати наступ росіян. "І тепер вони шукають якусь протидію", - додає головний сержант.

За його спостереженнями, пошук протидій відбувається і в логістиці. "Наразі будь-яке логістичне рішення живе досить недовго", - вважає "Борода", який серед іншого координує ротацію, евакуацію, підвіз боєкомплекту й провізії. Найбільшим логістичним викликом нині є "ждуни" - FPV-дрони на оптоволокні,

які чекають на транспорт у засідках, а також вдало замасковані міни, каже головний сержант. Перш ніж виїхати по маршруту, військові мусять знайти і знешкодити ці загрози. Заїзд - на баггі й наземних роботизованих комплексах, адже броньованого транспорту бракує.

"Якщо ще пів року тому ми могли, використовуючи сприятливі для нас і несприятливі для безпілотників ворога погодні умови, облаштовувати позиції наших пілотів, робити для них доволі якісні укриття, то наразі наші пілоти змушені долати по десять кілометрів пішки, щоб зайти на позицію", - своєю чергою розповідає Леонід Закалюжний, командир взводу коригування артилерійського вогню батареї артилерійської розвідки 110-ї бригади. Ця батарея працює в інтересах артилерії та є "очима і вухами бригади", пояснює комвзводу.

Говорячи про виклики на Олександрівському напрямку, він зауважує, що тут, як і по всьому фронту, лінія бойового зіткнення є радше умовною. "Тобто її можна намалювати на мапі, і ми приблизно розуміємо, де вона пролягає. Але краще говорити про певні опорні точки, які тримає наша бригада та суміжники, та кіл-зону, яка перебуває під вогневим контролем", - каже Закалюжний.

Відповідно, стрімке збільшення кілзони призводить до ускладнення логістики. До цього додається активне нарощування безпілотників з боку росіян та брак ресурсів у Сил оборони. "Зараз, як і щороку, ми спостерігаємо, як війна змінюється. Противник кидає нам виклик, а ми намагаємося оперативно на нього реагувати. І навпаки - у певний момент у чомусь ми переважаємо, і ворог намагається відповісти", - підсумовує Закалюжний.

фронт, Селище, Дія, рф, Середино

Читайте еще