Гіперзвукові ракети небезпечні не лише через швидкість понад 5 Махів. Вони можуть летіти нижче за традиційні балістичні ракети, маневрувати під час польоту та ускладнювати роботу радарів.
Про це пише WION.
Сучасну гіперзвукову зброю умовно поділяють на дві основні категорії: планерні апарати та гіперзвукові крилаті ракети. Перші після запуску рухаються у верхніх шарах атмосфери, а другі підтримують тривалий політ завдяки спеціальним двигунам.
Традиційні балістичні ракети зазвичай рухаються за передбачуваною траєкторією. Це дає системам ППО та ПРО змогу розрахувати, де ціль опиниться через певний час.
Гіперзвукові ракети можуть змінювати курс уже під час польоту. Вони маневрують, пікірують і відхиляються від початкової траєкторії, тому заздалегідь визначити точку перехоплення значно складніше.
Ще одна проблема — висота польоту. Такі ракети можуть рухатися нижче, ніж міжконтинентальні балістичні ракети, і довше залишатися за горизонтом для наземних радарів раннього попередження.
У результаті систему ППО може залишатися дуже мало часу на виявлення цілі, розрахунок траєкторії та запуск перехоплювача. Висока швидкість додатково скорочує цей проміжок.
На швидкостях понад 5 Махів повітря навколо ракети сильно нагрівається. Може утворюватися шар іонізованого газу, який ускладнює проходження радіосигналів і роботу частини засобів спостереження.
Навіть невелика зміна курсу на завершальній ділянці польоту може зірвати перехоплення. Якщо протиракета розрахована на попередню траєкторію, вона може пройти повз ціль.
Саме поєднання швидкості, маневреності, нижчої траєкторії та складнішого виявлення робить гіперзвукові ракети особливо важкими цілями для сучасних систем протиповітряної та протиракетної оборони.
