Коментуючи нещодавню масовану атаку на Москву, президент України Володимир Зеленський перелічив озброєння, задіяне в операції. Серед оголошених зразків фігурував «Пелікан» – засіб ураження, деталі про нього глава держави уточнив лише частково.
Але найпромовистішою деталлю цієї атаки став навіть не самий вибух, а повне мовчання російської системи сповіщення: повітряна тривога в столиці РФ так і не увімкнулася
Засоби ППО та РЕБ або просто «проспали» низьколітаючий об’єкт, або влада свідомо замовчала загрозу, щоб не сіяти паніку. У результаті цивільне населення та працівники Московського НПЗ дізналися про наліт вже після влучання, коли над заводом піднявся стовп вогню.
Чому внутрішні системні провали російської оборони стають для Кремля значно небезпечнішими за будь-які зовнішні загрози та яку нову зброю випробувала Україна – у матеріалі «Комерсант Український»
Суперечка навколо «Пелікана»: балістика чи БпЛА?Після промови глави держави низка українських та іноземних джерел припустила, що під назвою Pelican мається на увазі балістична ракета FP-7 від компанії FirePoint.
Раніше медіа пов’язували цю назву саме з цим розробленням через заявки на торгові марки, подані ще навесні, хоча самі виробники офіційно не підтверджували назву виробу.
Однак ключовим питанням для експертів стала відстань. За офіційними та заявленими розробниками даними, FP-7 має радіус дії від 200 до 350 кілометрів що робить її діставання до російської столиці з підконтрольної Україні території практично неможливим.
Військовий оглядач Василь Пехньо висловлює обґрунтовані сумніви щодо здатності цього конкретного зразка подолати таку відстань за прямою траєкторією.
«Є великі сумніви, що вона туди могла долетіти. Адже її проєктна дальність — лише 350 км. До Москви не дістати», – каже Пехньо.
Аналізуючи можливі варіанти, експерти припускають, що балістика могла виконувати допоміжну або відволікаючу роль у рамках складнішої, багатокомпонентної операції. За словами Василя Пехньо, логіка дій українських сил могла полягати в синхронізованому виведенні з ладу засобів протиповітряної оборони супротивника.
«Однак, якщо фантазувати, що балістика могла стати складовою загальної операції,
тоді пазл цілком може скластися. Наприклад, балістичною ракетою було уражено пункти розміщення систем С-400, інші засоби створювали навантаження на систему ППО, щоб “Фламінго” могли увійти в ціль. Такий сценарій можливий», – Василь Пехньо.
У той же час у профільних колах нагадують, що компанія FirePoint має в розробці іншу балістичну ракету — FP-9 із заявленою дальністю до 855 кілометрів, яка гіпотетично здатна досягати Москви. Проте її готовність до повноцінного бойового застосування залишається відкритим питанням. Інша версія полягає в тому, що під назвою Pelican міг фігурувати безпілотник літакового типу, або ж під час атаки використовувався модифікований дослідний зразок.
Військові хитрощі та технологічний стрибок ОПКПитання того, як саме українські засоби ураження змогли здолати відстань понад 500 кілометрів і пробити щільну ешелоновану систему протиповітряної оборони російської столиці, коментують і міжнародні військові оглядачі.
Офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар підкреслює, що український оборонно-промисловий комплекс зараз перебуває у стані активного розвитку та залучає значні інтелектуальні ресурси:
«Ваша оборонна промисловість перебуває в стадії становлення як структура. І зрозуміло, що до співпраці залучено дуже велику кількість молодих талановитих інженерів, науковців», – зазначає Тамар.
На думку експерта, специфіка воєнних умов змушує активно застосовувати нестандартні конструкторські рішення, параметри яких залишаються суворо засекреченими. Окрім внутрішніх розробок, аналітики не виключають й інших факторів, зокрема випробування новітніх зразків у реальних бойових умовах за участю міжнародних партнерів:
“А можливо, це був якийсь західний елемент озброєння — ваші союзники, можливо, вам щось підкинули в обмежених кількостях для того, щоб теж випробувати, подивитися і таке інше”, – Григорій Тамар.
Влучний удар по Московському НПЗ та виснаження ворожої ППООсобливе значення цієї атаки полягає в тому, що внаслідок нальоту було зафіксовано приліт по Московському нафтопереробному заводу. Це перше успішне ураження об’єкта безпосередньо на території столиці РФ за останні кілька місяців, адже протягом тривалого часу спроби пробитися через московську систему ППО зазнавали невдач через надзвичайну щільність ворожих засобів виявлення та збиття.
Російська сторона підтвердила, це була одна із наймасованіших атак на Москву. Та звітували про понад 1600 “перехоплених” БПЛА. Окрім суто військово-технічних результатів, атака завдала суттєвого морально-психологічного удару, оскільки збіглася в часі з важливими політичними подіями в Росії. Відсутність своєчасних сигналів повітряної тривоги та видимі наслідки прильотів у самій столиці посилюють тривожність і відчуття незахищеності серед місцевого населення.
«Тобто люди, схильні до критичного мислення, просто в жаху від того, що відбувається в цілому — не лише в плані того, що по Москві завдано удару, а й загалом від ситуації в країні», – каже Тамар.
Підсумовуючи довгострокові наслідки політики Кремля, експерт порівнює масштаби внутрішньої руйнації держави з найгіршими історичними катастрофами.
«Те, що Путін зробив для Росії як лідер, — цей збиток співмірний із навалою якихось заморських завойовників. Я розумію, що це не може безкінечно так тривати, що рано чи пізно ця конструкція трісне, і тиск ЗСУ на цю систему зіграє свою роль», – Григорій Тамар.
Попри те, що точний тип зброї, використаної під час атаки, залишається предметом дискусій, сам факт успішного проникнення засобів ураження вглиб території РФ демонструє зростаючі спроможності українського ОПК та системи планування масштабних комбінованих операцій.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
