Громадський діяч з Сєвєродонецька Аріф Багіров в інтерв'ю Радіо НВ розповів про складнощі з евакуацією населення та доставкою гуманітарки.
— Якою нині є ситуація в Сєвєродонецьку? Чи тривають досі обстріли?
— Вони тривають увесь час, але з різною інтенсивністю: буває багато, буває ні. Зараз нічого не горить. Останнім часом не чую прильотів. Сьогодні - не найгірший день, бувало й набагато небезпечніше. Літає щодня в різні місця і з різних типів зброї. Найбільш небезпечні — Гради, які великі території вражають.
Читайте також:
Гайдай спрогнозував, коли Росія почне наступ на донецько-луганському напрямку
Жінка біля пошкодженого обстрілами житлового будинку у Сєвєродонецьку. 14 квітня 2022 року / Фото: REUTERS/Marko Djurica
— Чи є можливість виїжджати з міста і чи доставляти вантажі в Сєвєродонецьк?
— З цим насправді є складнощі. Перевізники відмовляються їздити, бо були випадки, коли обстрілювали автобуси, є жертви. Тому все менше сюди хочуть їхати. Ми інколи днями чекаємо, щоб хтось нам передав з Дніпра якось допомогу, якісь ліки. Не всі люди поїхали, є зовсім лежачі.
Про них подбають, їх перевозять, але не всі хочуть [їхати] і ми не маємо права примушувати.
Насправді ті, хто хотів, вже поїхали. Тут залишилися чи ті, в кого це свідоме рішення, чи ті, хто відчуває приреченість.
Жінка очікує гуманітарку у Сєвєродонецьку. 14 квітня 2022 року / Фото: REUTERS/Marko Djurica
— Скільки людей залишилося в місті?
— За все місто не скажу. У моєму будинку — звичайній «хрущівці», коли перші були обстріли, то весь підвал був повний, а зараз — 12 людей залишилося.
Сусідні будинки — така ж [ситуація].
Вулиці порожні, місто спорожніло.
Новий цвинтар біля місцевої церкви у Сєвєродонецьку Луганської області. 14 квітня 2022 року. / Фото: REUTERS/Marko Djurica
— Чому ви для себе вирішили залишитися у Сєвєродонецьку?
— Я народився в цьому місті. Я завжди [Сєвєродонецьку] бажав доброго. Я його вважав батьком, братом, другом. Місто на цей час потребує максимум уваги і допомоги.
Тут мені є чим займатися. Я на своєму місці займаюся важливими справами. Позавчора ми з зруйнованого будинку [Східноукраїнського національного] університету [імені Володимира]
Даля, з археологічної лабораторії забрали деякі експонати: не всі, але найцінніші. Вчора допоміг кішку дістати і до бабці віднести. Котики — це теж сєвєродончани, які потребують нашої уваги.
Щодня щось відбувається, якісь дивні прохання доводиться виконувати. Я драйвую.
Читайте також:
Зеленський заявив, що Україна не піде на територіальні поступки на сході, щоб закінчити війну з Росією — Якої допомоги нині потребує місто: ліки, продовольство, інші специфічні запити?
— Їжі багато. Проблема — кому і де її розвантажити, тому що всі склади роздовбані, багато людей поїхали.
З ліками все дуже складно. Але ми вирішили, що в Дніпрі закупляють, які треба, пересилають нам за можливості.
Я б попросив корм для собак, котів. У багатьох пенсіонерів, тих же лежачих, є тварини. Чи в бомбосховищах люди сидять, а до них поприбивалися коти, які, мабуть, теж без помешкань залишилися. Інколи у тих же бомбосховищах кажуть, що їм немає чим котиків годувати.
Жінка плаче, вигулюючи собаку у Сєвєродонецьку. 14 квітня 2022 року / Фото: REUTERS/Marko Djurica
