На нашу реакційну пошту надіслали лист, публікуємо за проханням відправника анонімно:
«Як почалась война ми були в Харькове ждать що буде дальше ми не стали. Ми вже 2015го тікали з Попасной. Були напугані але все бистро зібрали і вещі і документи. Їхать було тяжело бо були пробки і багато людей з виїзду. Ми ще не знали куди ми їдем. Друзья позвали до себе а потом ми узнали що в Тернопольськой області приймають беженцев і дають де жити. Так ми туди і поїхали.
Про все дальше ми узнавали з новостей. Но про ужаси войни і жестокость рαшиcτів ми знали і раньше так як войну я ще нічого не боялась. Вони людей убивають просто бо мають возможность не жалко ні дітей ні старих, нікого…. Нам треба з ними розібратись бистріше поки ми сильні і відплатити їм за розрушення жизней.
Тут добре до нас відносяться, старі дома дали людям, помагають. Страшно що война йде і не знаєм що дальше. Но ми тут і віримо в нашу перемогу! Я дуже благодарна людям і власті яка нас приютила. Тут спокойно і як нема тривог то ми щасливі. Но це так бо нас защищають. У нас люди душевні і трудящі. Ми тоже город засадили з цим помагали сусіди.
Все що нам треба помагають достати або дають волонтери. Я і вся моя сім’я хочемо миру, шоб людям не надо було тікати зі своїх домів а жить в радості на нашій землі.»
