Ракетні удари по об’єктах критичної інфраструктури мають дедалі сильніше переконувати світ у необхідності забезпечити Україну більшою кількістю систем протиповітряної та протиракетної оборони. Оскільки в Україні є потреба у великій кількості систем на короткому проміжку часу, то ППО, які в «мирний» час вважали б «застарілими», зараз цілком згодяться. Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на сайт Тексти.org.ua.
Старший політичний радник Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), колишній офіцер сил ППО Густав Грессел (Gustav C. Gressel) вважає, що головний виклик для України зараз не в якості ППО, а в недостатній їх кількості, і Захід здатен це змінити.
Якою зброєю атакують Україну?
Київ і багато інших міст України перебувають у зоні дії балістичних ракет малої дальності (БРМД), зокрема «Іскандерів» і «Точок-У». Їх найважче перехопити. «Іскандер» прилітає під кутом близько 70° і на високій швидкості – понад 2400 м/с. Щоб його перехопити, ракета має дуже швидко летіти назустріч і різко підійматися вгору. Якщо «Іскандер» маневрує під час зниження, це стає ще складніше,
оскільки перехоплювач має також швидко корегувати свій маршрут. Тобто практична дальність дії ракет ППО значно зменшується. Ракета, яка може перехопити дозвуковий літак на відстані 50 км, здатна захищати об’єкти від атак таких балістичних лише на відстані кількох кілометрів навколо вогневої позиції.
«Калібри» прилітають зі значно меншою швидкістю (~240 м/с) і на малій висоті (залежно від рельєфу, але зазвичай від 50 до 100 м над землею). Як ціль їх також легко перехопити, як і будь-який інший дозвуковий літак, однак їх невелика площа розсіювання та інфрачервоний слід означають, що часто їх виявляють занадто пізно. Наявність кількох датчиків, які підтримують один одного, може пом’якшити цю проблему. Спеціальні низьковисотні радари, такі як старий добрий «Фламінго», могли б у цьому допомогти.
Нарешті – «баражуючі дрони-камікадзе». Вони є найповільнішою ціллю, їхня щвидкість трохи більша за 50 м/с. Але оскільки вони повільні, то можуть слідувати вздовж рельєфу нижче, ніж крилата ракета, і часто летять за межами прямої видимості радара. Також вони дуже дешеві – коштують приблизно 20 тис.
доларів за штуку, що значно дешевше, ніж будь-яка ракета ППО, створена для їх перехоплення. Тому вони також з’являються в більших кількостях і зазвичай у шаховому порядку. Перша хвиля надає інформацію про захист цілі, яку необхідно обійти другою.
Через брак боєприпасів Росія також вдалася до використання ракет протиповітряної оборони та протикорабельних ракет для наземного нападу.
Виклики для ППО України
Немає жодної системи зброї, яка годиться для всіх типів ракет, оскільки цілі досить різні за швидкістю, курсом, висотою та кількістю. Протиповітряна оборона має бути багаторівневою, а різні системи озброєння – підтримувати одна одну.
Основною системою протиповітряної оборони українських ВПС є система С-300. Зокрема С-300ПМУ здатний перехоплювати означені вище балістичні ракети, однак більшість С-300 є версіями ПС/ПМ. Вони мають діапазон 150–90 км проти літаків, і він зменшується до рівня нижче за 30 км (або нижче) проти ракет із причин, зазначених вище.
Оскільки ці установки є основою української протиповітряної оборони впродовж 7 місяців, наявна проблема забезпечення їх боєприпасами. Словаччина передала свої С-300 у квітні, але зважаючи на високе споживання ракет, цього не достатньо.
Систему С-300 доповнює Бук-М1. Ця установка не годиться для боротьби з балістичними ракетами малої дальності, вона значно краща проти низьколітаючих цілей, таких як крилаті ракети та безпілотники, проти яких С-300ПС/ПМ мають проблеми із самонаведенням. До того ж «буки» потрібні для захисту від російської авіації на театрі військових дій на сході. Україна також використовує проти безпілотників системи малого радіусу дії, такі як ПЗРК Ігла / «Стінгер» / «Гром» і зенітні самохідні установки «Гепард».
Нагадаємо, російське вторгнення: двісті тридцять друга доба.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: Тексти.org.ua
