Юрій — військовий довгожитель. Становлення офіцера відбулося ще в радянській армії, проте він тверезо й критично ставиться до досвіду, який здобув тоді. Процесу переосмислення сприяв призов за мобілізацією у 2014 році, а відтак - 24 лютого 2022-му. Наразі Юрій проходить службу в 5-й Слобожанській бригаді.
“З 1993 року — у лавах Збройних Сил України. Останнє місце служби - Харківський інститут танкових військ, звільнився у 2004 році. У 2014-му прослужив рік за мобілізацією. 2022-го прибув у військкомат також. Те, чому нас у радянські часи вчили у військових училищах (йдеться, про тактику) практично важко застосувати в сучасних умовах. Зараз ми воюємо зовсім по-іншому! Це і робота малих груп, блокпостів, фортифікація, блокування, штурмові дії – багато вчимося на практиці, — пояснює Юрій.
Весь цей час він пильно стежив і за процесами в російській армії, яка тривалий час готувалась до збройної агресії проти України.
"Російська армія мене і здивувала, і не здивувала водночас. Я досить довго спілкувався з учасниками війни в Афганістані. Вони говорили про те, що там знищували цілі населені пункти,
так само жорстоко поводилися з військовополоненими. Таку тактику застосовують і зараз. Прикро, що з тієї сторони, напевно, також є мої однокурсники, які вчились у тих же училищах. Нарешті, українці зрозуміли, з ким маємо справу”, - розповідає військовослужбовець.
Окрема тема розмови — мобілізаційний ресурс. У 2014-му році не бракувало охочих захищати територіальну цілісність України, проте був значний дефіцит людей, які мали бойовий досвід.
“Здивований якістю мобілізаційного ресурсу, якій прийшов до батальйону. У 2014-2015 роках я займався мобілізацією. Тоді вона проходила з труднощами. А в тому мобресурсі, який зараз прийшов до нас, бачу мотивованість. І тут, фактично, не було відмов від призову. Вісім років війни на сході України націю загартували, навчили захищати свої інтереси. Такий приклад наведу. Під час формування батальйону ми збирали роту для ведення бойових дій у місті Слов’янськ. Сформували її за декілька годин. Був приємно здивований. Коли формували позиції, люди самі визначали, хто, з ким працюватиме. І, наприклад, той час, коли вони проходили бойове залагодження,
його було достатньо, щоб сформувати невеличкі військові колективи. Практика показала: добровільність у цій справі виправдана. Це війна за незалежність і ми це відстоюємо!”, - підсумовує тему мотивації Юрій.
Аналізуючи зміни з 2014 року, Юрій нагадує, що в останні вісім років було, фактично, наново створено ефективне та професійне формування — Національна гвардія України. Його потужна інфраструктура та логістика, беззаперечно, сталим важливим фактором стійкості держави. Весь цей час гвардійці активно брали участь у відсічі збройної агресії російської федерації. І сьогодні вони продовжують битися на всіх рубежах і напрямках, де тривають бойові дії разом зі Збройними Силами України й іншими військовими формуваннями, при цьому війна не зняла з НГУ жодної специфічної для правоохоронного формування функції.
Національна гвардія України
