Редактор The Mirror’s Defense Кріс Хьюз вперше у світі зустрівся з двома бійцями-найманцями жахливої путінської “групи Вагнера”, які воювали в Україні.
Про це пише The Mirror’s Defense.
Двоє захоплених у полон російських найманців розповіли Mirror, як вони записалися на фронт в Україні після того, як їм сказали, що вони перебувають у стані війни із Заходом, у тому числі з Великобританією.
Обидва затяті бійці групи Вагнера — засуджений вбивця та головоріз, ув’язнений за бійку, — були завербовані, перебуваючи за ґратами, одним із головних помічників президента росії путіна.
Вони підписали контракт після того, як євген пригожин, якого прозвали «кухарем путіна», прилетів до їхніх в’язниць на гелікоптері і пообіцяв їм списання судимості та 200 000 рублів на місяць.
І сьогодні вони розповіли, як були кинуті в жахіття війни, побачивши, як їх товаришів, відправлених в атаку попереду російської армії, вбивають, як нікчемне гарматне м’ясо.
Один навіть визнав, що вбив українських солдатів, але не знав, скільки саме, і заявив, що сумнозвісні бійці “групи Вагнера” були на передовій у кожній битві.
Їхні лякаючі історії, розкриті в ексклюзивному інтерв’ю Daily Mirror, були отримані після переговорів із владою України напередодні річниці вторгнення у п’ятницю.
Вважається, що це вперше, коли британська газета взяла інтерв’ю у захоплених бранців “групи Вагнера”.
Обидва чоловіки були одягнені в балаклави для їхньої власної безпеки, оскільки українці, які взяли їх у полон, погодилися захистити їхню анонімність на випадок, щоб вони не були вбиті, якщо колись будуть звільнені.
Засуджений убивця Віктор, одружений батько двох дітей із Ставропольського краю на Кавказі, південний схід росії, був ув’язнений за те, що зарізав чеченця у клубній бійці.
Вже на дев’ятому році свого 20-річного ув’язнення він приєднався до групи «Вагнер» після того, як засновник організації, лиходій у стилі Бонда пригожин на гелікоптері прилетів до його виправної колонії для вербування бойовиків.
32-річний чоловік із холодним поглядом розповів Daily Mirror: «Нам сказали, що інші країни брали участь у війні в Україні, зокрема Великобританія, і що ми захищаємо росію від іноземних терористів».
“Нам сказали, що ми воюватимемо не з мирними жителями, а з фαшиcτами та солдатами з інших країн”.
“Я вбив людину і перебував на дев’ятому році свого ув’язнення. Він був у групі мусульман, чеченців у клубі і почалася поножовщина. Я вбив його”.
“Я познайомився з євгеном пригожиним, і загалом 200 осіб погодилися приєднатися до групи Вагнер в обмін на початок нового життя, гроші та можливість отримати роботу після від’їзду з України”.
“З кримінальним минулим я не отримав би роботи, і я відчував, що я не маю вибору, хоча мені знадобився тиждень, щоб прийняти рішення приєднатися до «Вагнера»”.
Віктор, колишній будівельник, стиснув руки і холодно, іноді погрозливо дивився у відповідь протягом усього нашого годинного інтерв’ю; згадуючи про вбивство людини, він знизував плечима.
Це було «сумно», але він згадав про це, як про незручність, збій у його житті, який, можливо, був неминучим.
Вступ до «Групи Вагнера» — найвідомішої в росії найманської організації — приніс йому обіцяні 2200 фунтів стерлінгів на місяць, а його судимість була б стерта.
Після реєстрації у вересні минулого року його відвезли автобусом до Ростова,
недалеко від України, а потім до Луганська, на Донбас, на території України, разом з ще 200 чоловік з його в’язниці.
Із 5000 бійців групи Вагнера, спочатку відправлених до України, близько 1000 загинули протягом кількох тижнів. Зрештою, підозрюється, що було відправлено до 50 000 людей.
Вони пройшли шеститижневу «дуже жорстку підготовку» з автоматами, кулеметами, мінами, гранатометами, а деякі зі снайперськими гвинтівками.
Після навчання їх відправили у бій у складі штурмових загонів, і Віктор швидко зрозумів, що їх дурять. Він згадував: “Я нервувався, так. Я не знав, куди мене відправлять, і навіть зараз моя сім’я не знає, що я приєднався до групи Вагнера”.
«Нас відправляли групами по 15 осіб проти того, що, за їхніми словами, було лише десять українських солдатів, а потім ми виявляли, що українців було до 40 осіб».
“У першому бою снайпер стріляв, поранив наших, згодом двох убив. Це був перший раз, і я бачив, як хтось втратив ногу”.
Навіть перебування Віктора в одній із російських “колоній суворого режиму” із щоденними поножовщиною, бійками і навіть убивствами не підготувало його до війни.
Він сказав: “Це було дуже страшно. Я бачив, як у боях відстрілювали руки та ноги. Це було жахливо та шокуюче. Понад 1000 із нас було вбито”.
Загалом після чотирьох “боїв” на Донбасі Сергій отримав осколкові поранення у спину та шию і, лежачи, потрапив у полон до українців.
Його кар’єра у “групі Вагнера” тривала лише три з половиною місяці, хоча він каже: “Я знаю, що вбив українських солдатів, але не знаю скільки”.
Він каже: “Мене не били і українці добре ставилися до мене. Я нічого не маю проти них”.
«Коли ми приєдналися, нам показали відео, в якому йшлося, що якщо нас зловлять, нас уб’ють».
“Я не відчув полегшення від того, що потрапив у полон, бо думав, що мене вб’ють”.
“Але цього не сталося. Тепер я не знаю, що зі мною буде”.
З безпристрасним поглядом він додав на свій захист: “Послухайте, я не почав цю війну, і мені шкода, що це зробила росія. Війна — це погано, бо гинуть мирні жителі, але я цього не робив”.
«Можливо, мене відпустять назад до росії».
Ми запитали закоренілого вбивцю, чи хоче він знову побачити свою дружину і дітей, разюче, але він сміється, це його перший прояв емоцій за годину.
Обидва чоловіки були одягнені в бойову форму і чоботи, і ті, хто утримував їх у полоні не змушували їх говорити з нами.
Незважаючи на жахливе минуле цих двох чоловіків, українська влада попросила нас пікселювати їхні очі як додатковий захід, щоб уникнути їхнього розпізнання бойовими загонами “Групи Вагнера” у майбутньому.
Озброєні солдати були повсюди довкола, і ми прибули в таємне місце десь в Україні після того, як нас вели пішки, доки наш маршрут перевіряли, щоби переконатися, що за нами не стежили.
Автослюсар Анатолій, 26 років, із Самари, центральна росія, також одружений, батько.
У нього залишалося 18 місяців до трьох років і шести місяців ув’язнення за бійку, коли пригожин прилетів до його в’язниці в пошуках новобранців.
Пригожин, який також відсидів дев’ять місяців за ґратами за злочини, нажив статки, обслуговуючи великі світські заходи путіна у Кремлі.
На запитання, чи говорив він із пригожиним, Анатолій відповідає: “Так, я зустрічався з ним. Він серйозна людина”.
«Я записався в «Вагнер», кожен приймає свої власні рішення».
«Я поняття не мав, куди йду, але розумів,
що ми битимемося в Україні».
І з разючою гордістю він зітхнув і сказав: “Я взнав різницю між «групою Вагнера» та регулярною армією”.
«Ми проводили повномасштабні атаки, я брав участь у п’яти великих битвах, а «група Вагнера» завжди була попереду армії».
Анатолій потрапив у полон до українських військ після того, як його та його вагнерівських товаришів відправили у бій проти киян на Донбасі.
І він також виявив, що бійців «Вагнера» було відправлено в Україну, яка значно перевершувала їх з погляду військової тактики.
Він сказав: “Спочатку снайпер убив десять моїх товаришів по службі”.
“Ще один хлопець був поранений, і я надав йому першу допомогу”.
“Зрештою, я залишився один, притиснутий до землі вогнем українських військ”.
“«Група Вагнера» послала ще один загін з десяти чоловік, і снайпер вбив п’ятьох з них”.
“В решті решт, я лежав там без патронів, наді мною стояв український солдат з автоматом. Він вистрілив у землю біля моїх ніг як попередження. Мене полонили цілим і неушкодженим”.
Незважаючи на жахливу репутацію «групи Вагнера» щодо звірств проти цивільних осіб, включаючи зґвалтування,
тортури та вбивства, навіть сексуальних злочинців, він стверджує: “Я не можу бути на 100% впевнений, що це не так, але я цього не бачив , і у будь-якому разі група Вагнера має правила, які забороняють це”.
«Педофіли та ґвалтівники не можуть вступити».
«Я приєднався, тому що хотів почати з чистого аркуша, відсутність судимостей, краще життя».
«Звичайно, я не можу сказати, що зробив правильний вибір».
«У групи Вагнера особливе завдання — не оборонятися, а атакувати».
«Тепер я не знаю, що зі мною буде, але я бачу три можливості».
Він знизав плечима і додав: “Мене можуть убити, відправити додому або повернути до росії, щоб я знову пішов воювати”.
Як повідомляла група “ІС”, дефіцит боєприпасів викриває брехню пригожина щодо незалежності «вагнерівців». Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
