У понеділок, 6 березня, під час чергового засідання Ставки Верховного Головнокомандувача (президент України), головком ЗСУ Валерій Залужний та командувач оперативно-стратегічного угрупування військ "Хортиця" Олександр Сирський виступили за продовження оборонної операції та подальше посилення позицій українських воїнів у Бахмуті.Тому самому місті на півночі Донецької області, яке окупанти штурмують з кінця весни минулого року, але особливо посилено – останні три-чотири місяці.Про те, чому так важливо було так довго обороняти Бахмут, а також чому навіть його гіпотетичне захоплення не стане для росіян перемогою, " Телеграфу " розповів генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко."У Бахмуті, дату остаточного взяття якого росіяни знову і знову переносять, йдуть важкі бої. Наші відступають на черговий рубіж — річкою Бахмуткою.До захисників міста підійшли резерви. Вдається відбивати просування противника шляхами постачання логістики (з Часового Яру – через Хромово, з Костянтинівки – через Іванівське). З військової точки зору ситуація щодо Бахмута залежатиме від того,
наскільки ми зможемо утримувати ці логістичні рубежі", – пояснює генерал Романенко.При цьому, за словами експерта, навіть захоплення Бахмута якихось стратегічних переваг противнику не дасть. Але можливо загроза оперативного рівня. А саме – що, з урахуванням вже захопленого Соледара та гіпотетично можливої окупації Бахмута, росіяни матимуть можливість далі наступати на Годинник Яр, Краматорськ та Слов’янськ."На даний момент своїми завданнями оперативного рівня росіяни бачать — з району Кремінної-Сватове (з півночі) завдати удару на південь. І, захопивши Вугледар, де вони вже зазнали колосальних втрат, з півдня вдарити на північ. Таким чином охопити всі наші сили на Донбасі, всі наші міста-фортеці (Бахмут, Мар’їнку, Авдіївку тощо). Сподіваємося, цих перспектив у противника не буде завдяки ефективним діям українських військ", – наголошує Ігор Романенко.Важливо розуміти, продовжує генерал, що у росіян, на відміну від нас, переважають політичні завдання."Так повелося ще з часів Другої світової, яку в Росії продовжують називати Великою Вітчизняною, хоч то була лише частина спільної війни.
У СРСР політичні завдання переважали над військовими, через що сотні тисяч, навіть мільйони військовослужбовців гинули без видимої на те причини. Цей підхід зберігається і в Росії. Найнаочніше ми це бачимо саме за ситуацією з Бахмутом, де знищені, напевно, десятки тисяч солдатів агресора. І його взяття, якщо воно навіть станеться, точно стане для Росії пірровою перемогою", — пояснює Ігор. Романенко.А завдання нашої оборонної стратегічної операції другого етапу (перший був минулого року) полягає, за його словами, саме у "перемелюванні" техніки, особового складу противника."Важливо протриматися до поставок в Україну, імовірно, у квітні, танків, іншої важкої бойової техніки з уже підготовленими розрахунками. Коли підтягнуться ці стратегічні резерви, ми зможемо завдати разючих ударів по знекровленому супротивнику. Провести свої контрнаступальні операції", — зазначає генерал. Є одне "але. Росіяни вже набрали 150-200 тисяч мобілізованих, крім 300 тисяч, яких уже завели на фронт. Однак у противника не вистачає для формування даного резерву озброєння, бронетехніки, немає часу і на відповідну підготовку. Вікно можливостей" ) у агресора стрімко звужується, тому вище військово-політичне керівництво Росії може вирішити використати все, що має, вже в березні. Або сформувати десь другорядний удар, наприклад, між Сумами та Харковом, еребив нам логістику. До цього слід бути готовими. Витримати всі удари – і завдати у потрібний час та в потрібному місці свої, відкидаючи окупантів із нашої землі”.
