Про це йдеться у щоденному звіті аналітиків ISW.
Аналітики зауважили, що Україна вирішила продовжувати боротися за місто Бахмут на Донеччині.
Водночас в ISW зазначають, що загалом Бахмут не має суттєвого значення в операційному чи стратегічному відношенні. Експерти додали, що взяття Бахмута буде важливою подією для росіян, аде цього буде недостатньо, аби вони могли просуватись далі у Донецькій області.
“Російські сили вже зазнали таких великих втрат у боях за місто, що їхня атака, найімовірніше , досягне кульмінації після того, як вони захоплять його — якщо не раніше. Таким чином, втрата Бахмуту не викликає великого оперативного чи стратегічного занепокоєння для України”, – мовиться у звіті.
Однак боротьба за Бахмут є стратегічно важливою для ЗСУ насамперед через поточний склад військ РФ у цьому районі.
На Заході припускають, що Україна втрачає власні елітні підрозділи та дефіцитне обладнання, протистоячи найманцям ПВК “Вагнера”, які є для росіян просто так званим “гарматним м’ясом”, а тому загалом такий обмін не є вигідним для України.
“Загалом це зауваження справедливе,
хоча кількість придатних для бойових дій російських каторжників не безмежна, і остаточне знищення десятків тисяч із них у Бахмуті означає, що вони не будуть доступні для більш важливих боїв”, – зауважили експерти.
В ISW додали, що на даний час у Бахмуті воюють елітні підрозділи вагнерівців та російські повітряно-десантні підрозділи, разом з бійцями “нижчої якості”.
Таким чином, битва за Бахмут може серйозно знешкодити найкращі підрозділи ПВК “Вагнера” і позбивати Росію деяких з її найефективніших штурмових груп.
Експерти нагадали, що вагнерівці вже досягли кульмінації, що змусило міноборони РФ направити у Бахмут частину елітних повітряно-десантних військ.
“Цілком можливо, що битва знову досягне кульмінації перед взяттям міста, знову змусивши російську армію вибирати між відмовою від зусиль або киданням у бій більшої кількості високоякісних військ. Можливість завдати шкоди елітним елементам ПВК “Вагнера” разом з іншими елітними підрозділами, якщо вони вчинені, в умовах оборонної міської війни, де градієнт виснаження суттєво сприяє Україні, є привабливою”, – наголошується у звіті.
Очільник вагнерівців Євген Пригожин, ймовірно, побоюється втратити свої сили у такій битві. Про це свідчать його заяви від 5 та 6 березня, у яких він висловив думки про те, що російське міноборони веде битву за Бахмут до останнього вагнерівця, піддаючи його силу знищенню.
Пригожин стверджував, що написав листа командувачу російськими військами в Україні (ймовірно, начальнику Генштабу генералу армії Валерію Герасимову) з терміновим закликом до російського командування виділити боєзапаси Вагнеру, але його представнику було відмовлено в доступі до російського штабу.
Пізніше Пригожин опублікував відповідь на зустріч Зеленського-Залужного-Сирського 6 березня і заявив, що Україна сформувала низку наступальних угруповань у Донецькій області для “розблокування” блокади Бахмута Вагнером і що він “б’є на сполох”, щоб отримати боєзапаси та підкріплення для вагнерівців.
Пригожин стверджував, що якщо Вагнеру не надійдуть необхідні боєзапаси та підкріплення і блокада Бахмута буде прорвана, то фактично все буде втрачено.
Експерти резюмували, що серйозна деградація чи знищення елітних бойових підрозділів ПВК “Вагнера” матиме позитивні наслідки за межами битви у Бахмуті.
На даний час той успіх, який вагнерівці досягли у Бахмуті, дав Пригожину перевагу в інформаційному просторі РФ, зміцнивши його репутацію та підвищивши популярність таким чином, що, ймовірно, матиме довгостроковий вплив на російську внутрішню сферу.
Однак якщо репутація Пригожина у Росії зазнає краху, то це стане вдалим досягненням.
“Це мета як в інтересах США, так і в інтересах України, і це підвищує ставки в битві за Бахмут за межі питань місцевості та геометрії простору бою”, – наголосили експерти. Схоже, що росіяни забезпечили достатню позиційну перевагу, щоб здійснити поворотний рух проти певних частин Бахмута, але ще не змусили українські сили відступити та, швидше за все, не зможуть найближчим часом оточити місто.
